Ле Іван Леонтійович: біографія

Біографія

І. Л. Мийся народився 10 (22) березня 1895 року в селі Мойсенци (нині Іркліївський район Черкаська область Україна) в сім'ї безземельного селянина. З семи років він пішов на заробітки, пас худобу у куркулів і багатих господарів, працював коногоном на рудниках Криворіжжя. Незважаючи на важкі матеріальні умови, в 1917 році йому вдалося закінчити Мойсінської сільську школу. Працюючи на Шмаковском руднику шахтарем, І. Л. Мийся писав у 1913-1914 роках кореспонденції та короткі нариси в газету «Придніпров'я». У 1914 році його закликають в армію. Перебуваючи на фронті, він друкує у підпільній солдатської газеті «Хімік» вірші, що викривають антинародний характер імперіалістичної війни. Майбутній письменник брав участь у подіях Лютневої і Октярьской революцій 1917 року, в Громадянській війні на Україну.

Вперше як письменник-професіонал Іван Ле виступає в 20-ті роки після закінчення робітфаку Київського політехнічного інституту. У цей времянних написані оповідання «Змичка» (1925), повість «Юхим Кудря» (1927) та збірка оповідань «Танець живота» (1927). молодойпісатель веде велику роботу з організації першого письменницького об'єднання на Україну «Жовтень». У 1931 році друкується його роман «Інтеграл» (про ЄМЗ в Донбасі і його людей), у 1932 році виходить в світ «Роман Міжгір'я», присвячений темі соціалістичних перетворень в Узбекистані. У 30-і роки автор видає збірки оповідань «Батько Вергун», «За килимами», роман «Історія радості» (1938) про духовне і цивільному зростанні радянської жінки. У роки Великої Вітчизняної війни Іван Ле працює спецкором газети «Известия», пише фронтові нариси й оповідання, які згодом увійшли до його книги «Мої листи» (1945). Героїчним подій воєнних років присвячені роман «Південно-Захід» (1950; з А. С. Левадою), книга «На межі прірви» (1957), повість «Кленовий лист» (1960).

За порадою М. Горького, письменник став створювати семитомної серію історичних романів «України», куди увійшли роман «Наливайко» (1940), епопея «Богдан Хмельницький» (1957-1965).

Протягом багатьох років Іван Ле, будучи членом президії СП УРСР, вів велику громадську роботу.

І. Л. Ле помер 9 жовтня 1978. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди та премії

• орден Трудового Червоного Прапора (1939)
• Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1967) - за роман-епопею «Богдан Хмельницький» (1957-1965)
• орден Червоної Зірки
• орден Леніна
• орден Вітчизняної війни I ступеня
• орден Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни II ступеня
• ще три ордени і медалі

Комментарии

Сайт: Википедия