Інгві Мальмстін: биография

У січні 1989 року Інгві приїжджає в Радянський Союз і дає 20 концертів за півроку до знаменитого концерту Moscow Peace Festival в Лужниках. Записується фільм та альбом «Live in Leningrad: Trial By Fire». Альбом отримав дуже суперечливі рецензії, а групу покинув Joe Lynn Turner. Через тиждень від групи Інгві Мальмстіна залишився тільки він один і назва.

1990-2000

Після випуску альбому «Eclipse» (з англ. «Затемнення») лейбл звукозапису Polygram розриває з Мальмстін договір про співпрацю, мотивуючи розчаруваннями від продажів альбому в США. У Європі і Японії справи йшли трохи інакше. І хоча альбом не потрапив в чарти, але заробив статус платинового і золотого.

На початку березня 1991 Інгві укладає договір з лейблом звукозапису Elektra Records і записує альбом «Fire and ice» (c англ. Вогонь і лід). У перший же день виходу альбом розкупили в кількості 100 000 штук. У Європі і Японії, як і «Eclipse», «Fire and ice» досяг золотий і платинової відміток.

Почалася низка неприємностей. У серпні 1992 року ураган Ендрю пройшовся по Майамі, принісши значні руйнування. Сильно постраждав і будинок музиканта. У січні 1993 року Nigel Thomas, продюсер Інгві Мальмстіна, з яким він працював останні 4 роки, вмирає від серцевого нападу. У березні Elektra вимагає від музиканта нових робіт, а потім і зовсім розриває з Інгві контракт, в липні Інгві ламає нещасливу праву руку, а в серпні його заарештували за підозрою у вбивстві. Через місяць всі звинувачення проти нього були зняті, а в жовтні він починає посилено лікувати праву руку. Японський лейбл звукозапису Pony Canyon підписує з Інгві договір. Для запису нового альбому набираються нові музиканти. Ними стали новий соліст Michael Vescera (ex-Loudness), ударник Mike Terrana (ex-Tony McAlpine), клавішник Mats Olausson. Партії бас-гітари Інгві перекладати на себе. Для турне Інгві наймає бас-гітариста Баррі Спаркса. 18 лютого 1994 в Японії виходить сьомий за рахунком студійний альбом «The Seventh Sign». Тут він повертається до витоків своєї творчості. Багато критики порівнюють альбом з альбомом 1985 Marching Out. «The Seventh Sign» швидко досягає першого місця у міжнародних чартах і стає платиновим у Японії. CMC International Records купує права на продаж альбому на території Європи та Азії і починає активно займатися промоцією альбому. Турне на підтримку альбому почалося в березні, а закінчилося в листопаді 1994 року. Через місяць Мальмстін обладнав студію в Майамі і почав писати матеріал для наступного альбому, який побачив світ у червні 1995 року. Альбом автор нарікає «Magnum Opus» або «Грандіозне творіння». У вересні 1995 року група знову виїхала до чотиримісячні гастролі. Під час гастролей стався казус: Michael Vescera захворів бронхітом і пропустив 5 концертів. Під час цих виступів Інгві бере на себе ще й роль вокаліста.

В кінці 1995 року група повернулася в США і вже на початку січня 1996 Інгві збирає у своїй Studio 308 Joe Lynn Turner, Jeff Scott Soto, David Rosenthal, Marcel Jacob і Mark Boals для роботи над новим проектом, ідею якого він виношував довгі роки: записати пісні, на яких виріс гітарист, а це пісні знаменитих Deep Purple, Rainbow, UK, Kansas, Scorpions, Rush і Jimi Hendrix. Так у середині квітня з'являється альбом «Inspiration», обкладинку до якого оформив японський художник Asari Yoda. Склад групи для турне був наступним: Mats Olausson клавішні, Barry Dunaway бас-гітарист Mark Boals, ударник Tommy Aldridge, який грав з Ozzy Osbourne, Whitesnake і Pat Travers Band. Гастролі по Південній Америці мали великий успіх. Шанувальники скуповували квитки пачками. Турне закінчилося в грудні 1996 року. Інгві повернувся в Майамі і знову закрився в студії.

Новий альбом став повністю альбомом класичної музики і називався «Concerto Suite for Electric Guitar and Orchestra in Eb minor, Op. 1 ». У червні 1997 року Інгві прилітає до Праги, щоб протягом трьох днів записати свій альбом із Czech Philharmonic Orchestra. Три дні роботи з диригентом Yoel Levi і мрія Інгві стала реальністю. Альбом вийшов тільки в 1998 році, не розчарувавши шанувальників. Але Інгві вирішив не зупинятися на досягнутому і в 1997 році видав свій студійний альбом «Facing the Animal», в якому взяв участь знаменитий ударник Козі Пауелл, для якого він виявився останньою роботою. Альбом отримав дуже високі відгуки критиків і фенів, був визнаний кращою роботою Інгві за останні роки.