Борис Миколайович Мартос: биография

Емігрант

Після відходу з поста міністра фінансів в 1920, Мартос жив у Німеччині, а з 1921 - у Чехословаччині, де був членом, а потім директором Українського громадського комітету в Празі. Заснував кооперативні курси, які в 1922 були перетворені в Інститут сільськогосподарської кооперації, на базі якого була створена Українська економічна академія в Подєбрадах. З 1922 - доцент, керував кафедрами теорії кооперації та споживчої кооперації, з 1924 - професор, у 1923-1925 - декан економіко-кооперативного відділу. Автор праць «Теорія кооперації» (1924) «Кооперативна ревізія» (1927) і статей з питань кооперації, що публікувалися в українських (емігрантських) чеських, французьких фахових виданнях. Керував Товариством українських кооператорів, редагував «Кооперативний альманах». Після закриття економічної академії був одним з організаторів Українського техніко-економічного інституту. Брав участь у діяльності Українського економічного товариства, Української наукової асоціації, Масариково академії праці в Празі, міжнародного Інституту кооперативних досліджень у Парижі. Керував кооперативним семінаром при Центральній спілці чехословацьких кооперативів.

З 1945 жив у Мюнхені, де був одним із засновників і ректором (1945-1949) Української економічної вищої школи, став доктором наук honoris causa. У 1948 був обраний дійсним членом Української вільної академії наук (УВАН) та Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). Був заступником голови УВАН, директором Інституту з дослідження питань Сходу Європи. У 1946-1949 - член переселенської комісії та Головного переселенського ради при Центральному представництві української еміграції у Німеччині.

З 1951 жив у Швейцарії. У 1954-1957 був одним із засновників Інституту вивчення історії і культури СРСР, очолював його наукову раду та видавничу колегію ради.

У 1958 переїхав до США, викладав в Українському технічному інституті в Нью-Йорку, на курсах українознавства , вчив дітей української мови у парафіяльній школі. Неодноразово виступав з науковими доповідями в УВАН та НТШ. З 1966 керував ініціативним комітетом з відзначення 50-ї річниці відновлення української державності.

Співавтор книги «Гроші Української держави» (1972). Автор праць з української історії XX століття: «завоювання України більшовікамі» (1954); «Оскілко й Болбочан. Спогади »(1958);« Як відновлено Українську державу »(1968);« Перші кроки Центральної Ради »(1973) та ін

Похований на українському цвинтарі в Баунд-Бруку (США).

Пам'ять про Мартос

21 вересня 2007 в Полтаві перед будівлею Університету споживчої кооперації відкрито пам'ятник Мартосу. У 2009 Національний банк України випустив монету номіналом 2 гривні з його портретом.

Сайт: Википедия