Міренков, Іван Степанович: биография

З березня 1945 Міренков - командир танкового взводу (і одночасно танка) 240-го танкового полку 16 -ї механізованої бригади 2-го Українського фронту.

Перший танковий бій

У квітні 1945 року 16-а бригада брала участь в боях на території Чехословаччини. Наступальні дії розгорнулися напрямку населених пунктів Велке Павловіце - Густопеча - Брно. Попереду них знаходилися сильно укріплені ворожі позиції. 15 квітня форсувавши річку Тркманка і практично з ходу взявши Велке Павловіце, полк осідлав магістраль Бржецлав - Брно.

О 17.00 годині того ж дня Міренкову було віддано наказ просуватися до міста Густопеча, діючи взводом у три танки в головний похідної заставі. На одному з перехресть підрозділ наскочило на три ворожих «пантери». Однак гітлерівці бій не прийняли і стрімко відступили до прилеглого села Старовічкі. Міренков, запідозривши, що ворог заманює його в пастку, вирішив розосередити тридцятьчетвірки і продовжувати атаку на село. Своєму механіку-водію наказав рухатися по дорозі, командиру танка молодшому лейтенанту Краснову поставив завдання обходити населений пункт справа. Танк молодшого лейтенанта Пестрикова повинен був прикривати наступ ліворуч.

Припущення Міренкова виявилося вірним. У селі їм уже була підготовлена ??«зустріч». На в'їзді в село німці викотили дві протитанкові гармати і відкрили вогонь. На щастя для Міренкова, перший постріл німецької гармати пройшов повз: снаряд не долетів до танка кілька метрів. Другий постріл гармати зробити не дали - у відповідь вогнем вона була знищена. Розрахунок другої гармати після цього відійшов у село, кинувши гармату на дорозі, однак перед цим встиг підбити танк молодшого лейтенанта Костянтина Пестрикова. В результаті попадання снаряда у тридцятьчетвірки заклинило башту, проте нікого не поранило і не вбило. Коли до Старовічкам підтяглися основні сили полку, командир частини полковник Татур наказав відкласти подальший наступ до світанку.

Нерівна сутичка біля висоти 237

Туманним рано вранці 16 квітня 1945 підрозділ продовжило просування. Взвод Міренкова, тепер складався лише з двох танків, знову перебуваючи в авангарді, висунувся в напрямку висоти 237. На цій висоті, розташованої в декількох кілометрах за Старовічкамі, в цілковитому тумані, два танки Міренкова прийняли нерівний бій з дев'ятьма танками противника.

Німці першими помітили супротивника. Вже першим пострілом вони підбили танк Миколи Краснова. Міренков зауважив приблизне місцезнаходження танка з якого був зроблений постріл і передав координати навідникові Бабусину. Розрахунок виявився точним - «Пантера» осяялася полум'ям, і її відразу ж став покидати екіпаж. Але зрадіти цьому ніхто не встиг: другий танк танкового взводу під командуванням Івана Міренкова був у цей же час знищений попаданням снаряда, випущеного з іншого німецького танка.

Танку Міренкова вдалося забратися на висоту. Тут туман тут був не таким густим, як внизу, в долині. Екіпаж Міренкова виявив, що буквально оточений ворожими танками «Пантери» буквально обліпили висоту. Однак у Міренкова була перевага - через туман супротивник не міг вести по ньому прицільний вогонь. Радянські танкісти не забули цим скористатися. Наступними ж двома пострілами було знищено ще один танк типу «пантера» і самохідна установка на базі танка T-IV. Збентежені німецькі, танкісти, через туман внизу не бачили радянського танка, почали навмання обстрілювати висоту з гармат.

Екіпажу Міренкова вдалося знищити ще один танк противника, перш ніж їх власна машина була підбита і загорілася. Івану вдалося відкрити люк палаючого танка і витягнути з нього тяжкопораненого Левіна. Бабушкін та Кудряшов загинули (Марченко в той день у складі екіпажу не було, тому що напередодні він серйозно травмував руку). З екіпажу лейтенанта Краснова в живих залишився тільки механік-водій Едуард Мазур.