Міренков, Іван Степанович: биография

За той час, поки танкісти Міренкова фактично в одному боролися з переважаючими силами ворога, до місця бою встигли підтягнутися головні сили 16-ї бригади. Німці відступили. Це врятувало поранених танкістів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм молодшому лейтенанту Міренкову Іван Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни

Після закінчення Великої Вітчизняної війни Іван Степанович Міренков залишився в армії, став кадровим офіцером. Спочатку служив командиром танкової роти на Далекому Сході, потім був переведений до Білорусі. У 1974 році полковник Міренков вийшов у відставку. Після ще кілька років працював у проектному інституті.

В даний час Іван Степанович Міренков живе зараз у Мінську, в будинку на вулиці Максима Танка (колишньої Танковій). Одружений (з дружиною Інною вони разом вже 53 роки), має сина, внучку.

У 1975 році чеські краєзнавці з Старовічек відшукали Івана Степановича. Незабаром ветерану було присвоєно звання «Почесного громадянина населеного пункту Старовічкі». З тих пір Іван Степанович в міру сил намагається регулярно бувати в Чехії там, де він колись героїчно боровся з фашистами, де стоїть як пам'ятник відвазі радянських воїнів його танк Т-34-85 під номером «200», де знаходяться могили його бойових товаришів.

Нагороди

• Медаль Золота Зірка - 15 травня 1946
• Орден Леніна - 15 травня 1945
• Орден Вітчизняної війни I ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден Червоної Зірки
• Орден «За службу Батьківщині» (Білорусія) III ступеня - 15 квітня 1999
• 15 медалей

Почесні звання

Почесний громадянин населеного пункту Старовічкі (Чехія)

Сайт: Википедия