Сапармурат Ніязов Атаєвич: біографія

Біографія

Сапармурат Ніязов народився 19 лютого 1940 року в селищі Кипчак. Його батько Атамурат Аннаніязов працював учителем. У 1941 році він добровольцем пішов на фронт і, згідно з офіційною біографією Ніязова, 24 грудня 1942 Атамурат Ніязов у ??званні командира відділення 535 гвардійського полку, 2-ї гвардійської дивізії загинув у боях за Кавказ. За іншими даними, батько в районі селища Чікола Північної Осетії пораненим потрапив у полон і тут же був розстріляний німцями. Мати Гурбансолтан-едже, а також брати десятирічний Мухамметмурат і шестирічний Ніязмурат загинули під час Ашхабадського землетрусу 1948 року. Ставши сиротою, Сапармурат потрапляє в дитячий будинок. Закінчивши з відзнакою середню школу, в 1959 році він почав працювати інструктором Туркменського територіального комітету профспілки робітників і службовців геологорозвідувальних робіт. Член КПРС з 1962 року. Продовжив освіту в Ленінградському політехнічному інституті, де в 1967 році отримав диплом інженера-енергетика.

• березень - грудень 1985 - голова Радміну ТССР
• з 1970 року - інструктор, заст. зав. відділом ЦК КПТ (Комуністичній партії Туркменії)
• 1976 - закінчив заочну вищу партшколу при ЦК КПРС
• 1965 - формувальник на одному з ленінградських підприємств
• з 1980 - перший секретар Ашхабадського міськкому КПРС
• з 1967 року - майстер, старший майстер Безмейской ГРЕС ім. Леніна в Ашхабадської області
• з 1986 - член ЦК КПРС, з 1990 - член Політбюро ЦК КПРС
• 1967 - закінчив Ленінградський політехнічний інститут і отримав диплом інженера-енергетика
• з 21 грудня 1985 по 1991 - перший секретар ЦК КПТ
• з січня 1990 року - голова Верховної Ради Туркменської РСР (через півроку ВС прийняв Декларацію «Про державну самостійності Туркменської Радянської Соціалістичної Республіки»)
• з 1984 - інструктор відділу організації партійної роботи ЦК КПРС

Делегат XXVI-го (1981), XXVII-го (1986), XXVIII-го (1990) з'їздів і XIX партконференції КПРС ( 1988). Народний депутат СРСР. Член ВР СРСР.

Довічний президент Туркменії

Пост президента було запроваджено в Туркменії ще до офіційного його закріплення в новій Конституції - в 1990 році. Перший секретар ЦК Компартії, голова ВС Ніязов був обраний на цю посаду 27 жовтня 1990 шляхом всенародного голосування. Згідно з офіційними даними, за нього проголосували 98,3% виборців.

Після прийняття Конституції президент запропонував провести нові вибори, щоб привести свої повноваження у відповідність з новим Основним законом. 21 червня 1992 як єдиний кандидат знову був обраний президентом республіки переважною більшістю виборців: за нього віддали голоси 99,5%.

22 жовтня 1993 Сапармурат Ніязов рішенням Меджлісу (парламенту) був проголошений главою всіх туркмен світу. Пізніше титул став називатися «Туркменбаши Великий».

У другій половині 1993 року Демократична партія Туркменістану (колишня Комуністична партія Туркменії) запропонувала продовжити повноваження Сапармурата Ніязова до 2002 року на другий термін без проведення перевиборів у 1997 році.

У січні 1994 року на всенародному референдумі переважна більшість виборців підтримало цю ідею.

Представники туркменської опозиції, досить нечисленною і базується, головним чином, у Москві, забили тривогу. Колишній міністр закордонних справ Туркменістану Абди Кули, який збирався балотуватися на посаду президента в 1997 році, в інтерв'ю програмі «Вести» Російського телебачення заявив, що влада грубо порушили Конституцію, намагаючись забезпечити Сапармурату Ніязову довічне президентство. Опозиція, що групувалася навколо московського Фонду культурного і ділового співробітництва «Туркменістан», аргументувала свої претензії не тільки юридичними порушеннями, а й тяжким економічним становищем у країні.

Комментарии