Юрій Євгенович Перлин: біографія

Біографія

Ранні роки

Юрій Перлин народився в сім'ї професора філології Київського університету Євгена Ісааковича Перлина і його дружини Ревеки Йосипівни. Батько підтримував дружні відносини, серед інших, із піаністом Г. Г. Нейгаузом і поетом Б. Л. Пастернаком, які часто бували в будинку Перлина. Юрій Перлин навчався у київській 45-й школі в одному класі з майбутніми головним конструктором радіоелектронної техніки Г. М. Кунявскім, підводником доктором технічних наук Л. А. Ємельяновим, біологом А. З. Колчинський, філологом С. Я. Фрадкін, фізиком- теоретиком професором М. Ф. Дейгеном (член-кореспондент АН України, 1918-1977). У 1936 році вступив на фізичне відділення Київського університету, але в тому ж році його батько в числі дванадцяти професорів Київського університету був звинувачений в участі в «правотроцькістських-меншовицькому блоці» і розстріляний. Юрій з матір'ю, як члени сім'ї зрадника Батьківщини, були заслані до Казахстану, в село Уіл поблизу Актюбінська, де він викладав фізику в місцевій середній школі. У 1939 році йому було дозволено повернутися в Київ і продовжити навчання в університеті.

У 1941 році Ю. Є. Перлін за скороченою програмою закінчив Саратовський державний університет, куди на початку війни були переведені студенти старших курсів Київського держуніверситету, і короткий час до мобілізації до армії працював вчителем фізики в місті Енгельса. Після мобілізації та закінчення Ульяновського військового училища, яке готувало зв'язківців, служив у технічних військах командиром передавача розміщеної на трьох студебекера армійської радіостанції. Деякий час радіостанція обслуговувала представництво Польщі в СРСР і обслуговуючий військовий персонал служив у польській військовій формі.

Після демобілізації у жовтні 1945 року Ю. E. Перлин працював вчителем фізики у київській школі робітничої молоді, а з вересня 1946 року - по 1949 рік навчався в аспірантурі Інституту фізики академії наук України у свого ровесника, академіка АН України С. І. Пекара (1917-1985), який захистив докторську дисертацію ще перед війною. Разом з Ю. Є. Перлини в аспірантурі навчалися повернулися з армії відомі в майбутньому фахівці М. Ф. Дейген, К. Б. Толпиго та І. М. Дикман.

У Молдові

Після захисту кандидатської дисертації (17 січня 1950 року) Ю. Є. Перлін був прийнятий на роботу старшим викладачем кафедри експериментальної фізики Кишинівського державного університету. У 1952 році став доцентом, а в жовтні 1953 року очолив створену ним кафедру теоретичної фізики, якою керував протягом наступних 35 років (до кінця 1988 року). Викладав також на фізико-математичному факультеті Кишинівського педагогічного інституту ім. І. Крянге.

У 1959 році Ю. Є. Перлін був одним з творців відділу теоретичної фізики Молдавської Академії Наук, в 1961 році у Фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Іоффе в Ленінграді захистив докторську дисертацію, в 1970 році став членом-кореспондентом Академії Наук Молдавської РСР. Працював також у відділі квантової хімії АН МРСР. Член редколегії журналів «Дефекти кристалічної решітки» (Великобританія) і «Матеріалознавство» (Польща).

Ю. Є. Перлін - творець кишинівської школи теоретичної фізики та фізики твердого тіла,, серед його учнів - випускників і співробітників кафедри теоретичної фізики Кишинівського державного університету - академіки І. Б. Берсукер, В. А. Коварская, С. А. Москаленко і В. А. Москаленко, член-кореспондент АН Молдови Б. С. Цукерблат, завідувачі кафедрами в різних вузах міста А. Касьян, О. Дерида, М. Є. Маринчук, В. Я. Гамурарь, декан Кишинівського політехнічного університету І. Балмуш, професора Є. П. Покатілов, Ю. С. Боярська, А. Б. Ройцин, Е. С. Паріліс, А. І. Бобришева (Шаранд), М. Є. Палістрант, Ш. М. Гіфейсман, Л. З. Кон , Ю. Б. Розенфельд, Б. Г. Вехтер, Е. П. Синявський, І. А. Чайковський, І. Я. Огурцов, А. А. Голуб, Н. Ф. Перельман, М. І. Бєлінський, М . Д. Каплан, В. З. Полінгер, С. І. Клокішнер, Г. М. Шмельов, В. Шейнфельд, Б. П. Коварская, С. Руссу, Б. Бляшов, А. Є. Маринчук та багато інших.

Комментарии