Йозеф Отто Плассманн: біографія

Ранні роки. Перша світова війна

Син вчителя, професора астрономії. У 1901-1905 рр.. відвідував католицьку школу в Мюнстері, з 1905 р. - мюнстерська гімназію Паулінум. Вивчав німецьку, романську та англійську філологію, а також фольклор у Мюнстерському університеті.

Про його діяльність в роки Першої світової війни існують суперечливі дані. За однією версією, викладеної Плассманном, він у 1914-1916 рр.. служив в 13-му піхотному полку і демобілізувався у чині єфрейтора. За іншою - бився на Східному фронті, де був у листопаді 1914 р. поранений в голову і легке. За третьою - під час війни служив у німецькій окупаційній адміністрації в Бельгії, де був помічником референт з фламандської політиці і входив до комісії з проведення мовної кордону в Брабанте, там же познайомився з Германом Віртом.

Після демобілізації в 1919 -1921 рр.. командував взводом айнвонервера (місцевого ополчення) в Мюнстері. У 1920 р. склав державний іспит на звання викладача, в 1921 р. захистив кандидатську дисертацію з філології. Через поранення не зміг почати кар'єру викладача вищої школи і став вільним письменником і вченим. У 1924 р., під час лікування в Давосі познайомився з Вільгельм Густлофф. У цей же час почав роботу над книжковою серією "Deutsche Volkheit" ("Німецька народність"), в якій збирався висвітлити німецьку історію і народну культуру з точки зору теорії Фелькіше. У 1929 р. вступив до Націонал-соціалістичний об'єднання жертв війни.

Кар'єра за нацистів

З 1936 р. керував відділом у Расовому управлінні Головного управління раси і поселень (РуСХА). Входив до Особистий штаб рейхсфюрера СС.

З 1936 р. працював в Аненербе: у 1937-1941 рр.. керував навчально-дослідним відділом народних легенд, казок і саг, потім очолював навчально-дослідні підрозділи германістики та німецької культури та місцевого фольклору. У 1936-1943 рр.. випускав журнал "Germanien, Monatshefte f?r Germanenkunde" ("Німеччина. Місячник германоведенія"), що виходив під егідою Аненербе. У липні 1939 р. в рамках перселенія німців Південного Тіролю виконував доручення Аненербе в Больцано. У 1940 р. служив в Айнзацкоманди СС "Захід" під керівництвом Гельмута Кнохе.

У 1943 р. захистив докторську дисертацію і став професором германоведенія та скандинавської філології Тюбінгенського університету. З березня 1944 р. завідувач кафедри германської фольклористики Боннського університету.

Після війни

У 1945 р. був звільнений з університету. Неодноразово підкреслював, що ніколи не перебував у НСДАП. З 1954 р. голова Німецького союзу постраждалих на війні.

Нагороди

• Почесний фронтовий хрест
• Знак за поранення
• Залізний хрест 1-го класу.
• Хрест військових заслуг 2-го ступеня
• Залізний хрест 2-го класу.

Твори

• Geschichte der Stadt M?nster in Westfalen. Von den ?ltesten Zeiten bis zur Gegenwart (1925)
• Kleine Kostbarkeiten aus Kunst und Geschichte (1940)
• K?nig Heinrich der Vogler (1928)
• Das Leben Kaiser Konrads des Zweiten des Saliers (1928)
• Das Leben Kaiser Ottos des Gro?en. Nach den Quellen erz?hlt
• Das Leben des Kaisers Friedrich II. von Hohenstaufen (1927)
• Die Ostpolitik Heinrich I. In: Herbert Jankuhn: Das "Ahnenerbe". Bericht ?ber die Kieler Tagung 1939. Karl Wachholtz Verlag, Neum?nster 1944, S. 203-210.
• Der Schmuck im nordischen Volksglauben (1938)
• Wikingerfahrten und Normannenreichen (1929)
• Deutsch?sterreichs germanische Sendung (1939)
• Deutsches Land kehrt heim. Ostmark und Sudetenland als germanischer Volksboden (1939)

Комментарии

Сайт: Википедия