Олександр Повєткін: биография

Новий олімпійський цикл почався для російського боксера восени 2000 року. У листопаді Повєткін, виступаючи у ваговій категорії до 91 кг., Виграв свій перший національний чемпіонат серед дорослих.

У 2001 році Олександр перейшов у суперважку вагу, в якому впродовж кількох років мав першість досвідчений майстер, триразовий чемпіон Європи і бронзовий призер сіднейської Олімпіади Олексій Лезин. Жорстка конкуренція не похитнула рішучості Повєткіна застовпити за собою місце в збірній у найбільш престижній ваговій категорії. У результаті в березні 2001 року на що проходив у Саратові чемпіонаті Росії, де розігрувалися путівки на світову першість, досвід Лезіна спасував перед молодістю Олександра, який здобув багато в чому сенсаційну перемогу. Завойоване «золото» стало серйозним аргументом на користь включення курського боксера в заявку національної команди. Через три місяці Повєткін дебютував на чемпіонаті світу, що проходив у північноірландському Белфасті. У першому колі Олександр переміг за явною перевагою ірландця Фелві, але в чвертьфіналі поступився за очками (30:36) у рівному бою українському боксерові Олексій Мазикін, не зумівши, таким чином, пробитися до числа призерів. Однак Повєткін довів, що здатний витягувати уроки з поразок. Вже у вересні, у півфіналі Ігор доброї волі в Брісбені Олександр взяв переконливий реванш у Мазикіна (15:6). У вирішальному поєдинку Ігор курянін переміг за очками узбецького спортсмена Рустама Саїдова (22:9), а потім завершив рік, що минає яскравими вікторіями на турнірах в Подільському і Нижньовартовську. На даному етапі важливим кроком у кар'єрі Олександра став його перехід під прапори клубу підготовки боксерів «Витязь», розташований в підмосковному місті Чехові. Саме там спортсмен знайшов досвідченого наставника, заслуженого тренера СРСР Валерія Івановича Бєлова, під керівництвом якого згодом здобув всі свої найгучніші перемоги.

Успішним для Повєткіна став і 2002 рік. У лютому-березні Олександр виграв два престижні міжнародні турніри в Пловдиві та Римі, в травні підтвердив звання найсильнішого супертяжа Росії в рамках національного чемпіонату, а в липні з блиском виступив на що проходив у Пермі першості Європи. На шляху до континентального «золота» Повєткін отримав дострокову перемогу над досить кваліфікованим німецьким бійцем Себастьяном Кебером (у півфіналі), а у вирішальному поєдинку перебоксувати сильного італійця Роберто Камарелле (20:16). У згаданих боях Олександр продемонстрував хорошу швидкість, фізичну підготовленість, високу ударну техніку. Крім того, до кінця року росіянин встиг виграти представницький турнір у Варшаві і стати чемпіоном відбувся в листопаді у Владивостоці абсолютної першості Росії, у фіналі якого здолав свого одвічного суперника - Лезіна.

У 2003 році Повєткін продовжив свою серію перемог на міжнародному рівні. За період з лютого по квітень він виграв три престижні турніру - у Пловдиві, Варшаві і Гельсінкі. На травневому чемпіонаті Росії, переможці якого отримували відмінний шанс на поїздку на світову першість у Таїланд, Олександр був головним фаворитом у своїй ваговій категорії. Але у фіналі, в черговій серії протистояння з ветераном вітчизняного аматорського рингу Олексієм Лезіна, Повєткін зазнав поразки. Виступав у рідних стінах (чемпіонат проходив в Ульяновську, на батьківщині Олексія) Лезін по ходу поєдинку розсудливо йшов від ближнього бою, чудово переміщаючись по рингу, і при цьому постійно турбував суперника джебом. У результаті стомлений від власних безплідних атак Повєткін так і не зумів доставити опонентові скільки-небудь істотних проблем. Проте на чемпіонат світу відправився все-таки саме Олександр. Тренерська рада національної команди визнав, що на заключному предтурнірном зборі і в контрольних спарингах уродженець Курська виглядав переконливіше Лезіна.