Олександр Повєткін: биография

З 4 по 12 липня 2003 року в Бангкоку Олександр Повєткін боровся за звання найсильнішого супертяжа планети. У першому колі змагань росіянин найпотужнішим ударом зліва у другому раунді відправив у нокаут жорстокий Джамала Маджідова з Україною, при цьому зламавши своєму суперникові щелепу. У подальшому на шляху до фіналу Повєткін впевнено переміг за очками поляка Гжегожа Кілсу (20:9) та Рустама Саїдова (Узбекистан) (30:10), а в головному бою зустрівся з кубинським боксером Педро Карріон. Суперник значно перевершував Олександра в зрості та довжині рук, що певною мірою нівелювало технічна перевага росіянина. Рветься на зближення з опонентом Повєткіна постійно зустрічали сильний джеб і права рука Карріона, проте в середній та ближній дистанції потужні праві прямі і ліві бокові уродженця Курська також наносили кубинцеві відчутна втрата. У кінцевому рахунку, за підсумками першого, другого і четвертого раундів судді виставили суперникам рівні очки, а в третьому внаслідок виписаного представнику острова Свободи попередження за недозволені дії у ринзі та кількох точних попадань росіянина першим був Олександр, що й дозволило йому виграти бій з рахунком 29: 27 і завоювати «золото» світової першості.

2004 рік за праву вважається вищою точкою любительської кар'єри Повєткіна. У лютому він блискуче виграв чемпіонат Європи, що проходив у хорватському місті Пула. Доставити певні проблеми Олександру зумів лише італійський суперважкоатлет Роберто Камарелле, з якими росіянин зустрівся у фіналі турніру. Протягом трьох раундів суперник Повєткіна підтримував інтригу бою, жорстко атакуючи чемпіона світу-2003 «робочої» лівою рукою, а також неприємними здвоєними ударами. Проте куди більш важкі потрапляння Олександра зрештою зробили свою справу. У четвертому двохвилинному відрізку бою Камарелле кілька «підсів» фізично, що в ряді епізодів дозволило правим прямим і лівим боковим ударам росіянина «наздогнати» голову втратив в рухливості опонента. У підсумку судді побачили перемогу Повєткіна з рахунком 30:26, яка принесла Олександру другий поспіль титул чемпіона континенту.

Але головним досягненням курського спортсмена за час його виступів на любительському рингу, безумовно, стала перемога в олімпійському боксерському турнірі на літніх Іграх 2004 року в Афінах. Вже в першому колі змагань Олександр сповна підтвердив свій статус фаворита, достроково вигравши у людей, що билися під прапором Болгарії Сергія Рожнова. По ходу бою рефері змушений був відрахувати суперникові Повєткіна три нокдауну, останній з яких став причиною передчасного завершення поєдинку в четвертому раунді. У чвертьфіналі росіянин зустрівся з представником Казахстану Мухтарханом Дільдабековим. Суперник Олександра непогано провів початок бою, але надалі Повєткін помітно перевершував срібного призера Олімпіади-2000 у всіх аспектах боксерського майстерності, і в підсумку святкував перемогу за очками з розгромним рахунком 31:15. У сутичці за право брати участь у фіналі турніру російський атлет зійшовся зі своїм давнім опонентом - неодноразовим призером першостей Європи та світу італійцем Роберто Камарелле. З перших же хвилин поєдинку Олександр нейтралізував головні козирі суперника - швидкість і вміння вести дистанційний бій. Діяв в агресивному, напористо стилі Повєткін вміло зблизився з Камарелле і активно пресингував того потужними прицільними ударами з обох рук. Італійському боксерові часом вдавалися вдалі контратаки, але виставлений суддями рахунок 31:19 на користь росіянина наочно відбивав співвідношення сил у цьому протистоянні. У фіналі Олександру мав зустрітися з єгипетським суперважкоатлетом Мохамедом Алі. Однак «золото» Олімпіади дісталося Повєткіну без бою. Його суперник отримав травму правої руки і не зміг вийти на ринг. Таким чином, Олександр став першим вітчизняним олімпійським чемпіоном в суперважкій ваговій категорії.