Гліб Олександрович Рар: биография

Після війни Рари виявилися спершу в біженському таборі в Менхегофе під Касселем, потім оселилися в Гамбурзі, де Г. А. Рар закінчив архітектурний факультет університету, брав активну участь у церковного життя та працював секретарем єпископа Натанаїла (Львова), єпископа Руської Зарубіжної Церкви в Британській зоні окупації Німеччини.

Журналістська діяльність

З кінця 1947 року Г. А. Рар працював у емігрантському видавництві «Посів» у Франкфурті-на-Майні. У 1949-1950 роках він з сім'єю знаходився в Марокко, де працював в архітектурному бюро, відбудовував церковно-приходську життя і брав участь у скаутському русі, будучи начальником Африканського Відділу Організації Російських Юних Розвідників (ОРЮР).

З 1950 року Г. А. Рар працював на НТР в Німеччині. З Західного Берліна намагався поширювати антикомуністичну пропаганду в Радянській Зоні Німеччини. Він брав участь у Конференціях Чотирьох Держав в 1954 році в Берліні та Женеві, а також на III Конгресі «Міжамериканської Конфедерації щодо захисту континенту» в Лімі.

6 жовтня 1957 Г. А. Рар в Брюсселі одружився наСофії Василівні Горіховій(нар. 31 травня 1932), дочки капітанаВасиля Васильовича Орєхова(1896 -1990), учасника Першої світової війни та Білого Руху, діяча Російського Загально-військового Союзу (РОВС), засновника Російського Національного Об'єднання (РНО) і видавця журналу «Вартовий» (органу зв'язку російських офіцерів у світ).

З 1957 по 1960 роки працював на радіостанції «Вільна Росія» на Формозі (Тайвані), з 1960 по 1963 роки в Токіо керував російськомовними передачами японського радіо і Далекосхідним відділом американського «Університету Меріленда». З 1963 по 1974 роки працював у видавництві «Посів» у Франкфурті, складався в редакційній колегії журналу «Посів" і Ради НТС.

У 1972 році Г. А. Рар разом з І. І. Агрузовим брав участь у створенні Міжнародного Товариства Прав Людини (МТПЛ) у Франкфурті, зусиллями якого вдалося домогтися звільнення чималого числа в'язнів ГУЛАГу.

З 1974 по 1995 роки Гліб Олександрович працював на радіо «Свобода» в Мюнхені, де вів релігійні передачі, а також програми «Балтійський маяк», «Росія вчора, сьогодні, завтра» і «Не хлібом єдиним». Для багатьох людей у ??Радянському Союзі його релігійні передачі в роки холодної війни були єдиною можливістю отримувати достовірну інформацію про становище Російської православної церкви.

Церковна діяльність

Крім великої журналістської діяльності іподиякон Гліб Рар був і відомим церковним діячем. У 1967-1968 роках він брав найактивнішу участь у будівництві православного Свято-Миколаївського храму у Франкфурті-на-Майні. Зокрема, Г. А. Рар тоді взяв на себе замовлення дзвонів і особисто в старовинному заводі в Саарбурге піклувався про всі подробиці. Написи і хрести на дзвонах були відлиті за його кресленнями. За ним же було виготовлено та панікадило храму.

Рар довгі роки перебував у Єпархіальному Раді Німецької єпархії Російської православної церкви Закордоном (РПЦЗ), в парафіяльних радах у Франкфурті і Мюнхені, був одним з найважливіших діячів «Православного Дела» , службовця поширенню віри в СРСР, був одним із засновників всесвітньо відомого швейцарського інституту «Віра у Другому Світі» (Glaube in der 2. Welt). Іподиякон Гліб Рар брав участь у III Всезакордонний Соборі РПЦЗ в 1974 році в Нью-Йорку, де він виступив з доповіддю про становище церкви в СРСР. З такими доповідями він роками виступав у всьому світі, кульмінацією чого стали його виступу у святкування Тисячоліття Хрещення Русі у 1988 році (у Німеччині, Франції, Бельгії, Італії, Іспанії, США та Австралії).