Еммануель-Жозеф Сійес: біографія

Навчався в католицькій семінарії в Парижі і з волі рідних, проти власного бажання, став священиком, був потім генеральним вікарієм єпископа Шартрського. У 1788 р. Сійес складався депутатом від духовенства в провінційному зборах в Орлеані. До цього часу відноситься поява низки брошур, написаних Сійес з приводу майбутнього созванія Генеральних Штатів: ці твори Сійес справили досить сильний вплив на народ, особливо брошура «Essai sur les privil?ges» («Есе про привілеї», 1788) і памфлет «Qu ' est ce que le tiers-?tat? »(« Що таке третій стан? », січ. 1789).

Ставши завдяки цим брошурами одним з керівників громадської думки у Франції, Сійес був обраний в національне збори як представника третього стану від міста Парижа. Був одним з найбільш діяльних членів національних зборів і набув значного впливу, при цьому, не був видатним оратором; Їм соорганізовано: Національна гвардія, новий розподіл податків, пристрій муніципалітетів, поділ території департаменти Франції і т. д. Він склав клятву, дану депутатами 20 Червень 1789, - не розходитися, поки Франції не буде дана нова конституція; ним же запропоновано було депутатам прийняти для Генеральних Штатів назва національних зборів (17 червня 1789 р.). Брошура Сійес «Reconnaissance et exposition des droits de l'homme et du citoyen» (липень 1789 р.) стала попередницею «декларації прав людини».

У 1790 р. Сійес був один час президентом національних зборів. Від запропонованої йому в 1791 році посади конституційного паризького єпископа Сійес відмовився. Обраний у Конвент, Сійес в січні 1793 року подав голос за страта короля. Під час терору Сійес не приймав активної участі в політиці й зумів уникнути гільйотини. Після падіння Робесп'єра він став членом Комітету громадського порятунку (у 1795 році: з 5 березня по 3 липня і з 2 серпня по 26 жовтня - розпуск Конвенту) і брав участь у мирних переговорах, що відбувалися в Базелі з Пруссією та Іспанією. У період з 20 квітня по 4 травня 1795 обіймав посаду голови Конвенту. Від складання конституції III року Сійес відмовився так само, як і від вступу до Директорії та з посади міністра закордонних справ. Обраний до Ради п'ятисот, він працював у різних комітетах, а в 1797 р. був президентом цієї ради. У тому ж році на життя Сійес було вироблено замах абатом Пуль (Poulie), ранівшім його в руку і в груди.

У наступному році Сійес був посланий до Берліна повноважним міністром, з дорученням домогтися якщо не союзу, то хоча б нейтралітету Пруссії, що йому і вдалося. Після повернення до Франції Сійес був обраний директором на місце Ребел (в 1799 р.) і під час приготувань до перевороту 18 брюмера стояв на боці Бонапарта, якому надав дуже істотну підтримку своїм впливом на депутатів, він же склав проект нової конституції, істотно, втім , змінений Бонапартом. Після перевороту Сійес став одним з трьох часових консулів, але не мав ніякої дійсної влади. Бонапарт призначив його сенатором і дав йому вельми прибуткове державний маєток Крон (Crosne). Згодом Сійес був деякий час президентом сенату, а в 1808 р. отримав титул графа імперії. Він був також членом Французької академії. Після другої реставрації Сійес, вигнаний з Франції як царевбивця, оселився в Брюсселі і повернувся до Парижа лише після революції 1830 р.

Комментарии

Сайт: Википедия