Володимир Іванович Сифоров: біографія

Діяльність

У 1929 закінчив Ленінградський електротехнічний інститут ім. В. І. Леніна; в 1930-1941 р. і 1946-1952 р. викладав там же (з 1938 - професор). У 1928-1941 працював в інституті радіомовного прийому і акустики (до 1938 - Центральна радіолабораторія), в 1941-1953 р. викладав у Ленінградській військово-повітряній інженерній академії. У 1953-1954 і 1955-1957 працював у НДІ радіо; в 1954-1955 р. заступник міністра радіотехнічної промисловості СРСР, у 1954-1966 р. - в інституті радіотехніки й електроніки АН СРСР. З 1966 директор інституту проблем передачі інформації АН СРСР. Основні праці присвячені: теоретичним питанням стійкості резонансних підсилювачів, детектування сигналів і перетворення частоти, радіоприйому на НВЧ, імпульсної радіозв'язку та радіонавігації; методам виявлення радіолокаційних сигналів і боротьби з радіоперешкодами; теорії передачі інформації. З 1954 р. - голова Центрального правління Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв'язку ім. А. С. Попова. Почесний член Угорської АН (1973).

В. І. Сифоров активно брав участь у роботі Комітету з Ленінських і Державних премій СРСР, у роботі Державного комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР. Крім того, він був членом багатьох вчених рад, редколегій видавництв, провідних наукових і популярних журналів, зокрема, з 1966 по 1989 роки - головним редактором журналу «Проблеми передачі інформації».

З 1970 року викладав на радіотехнічний факультеті МЕІ.

В. І. Сифоров був найбільшим фахівцем в області радіоприймальної техніки, мовлення та теорії зв'язку.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2 ступеня, орденом «Знак Пошани», а також Золотою медаллю імені А. С. Попова і ін

Праці

• Смугові підсилювачі. Теорія і розрахунок. М. Л.: Глав.ред.енерг.літ-ри, 1936. 208 с.
• Радіоприймачі надвисоких частот, 2 изд., М., 1957
• Ультракороткохвильові радіоприймачі імпульсних сигналів. М. Связьіздат, 1946, 124 с.
• Підсилювачі високої частоти, М. Л., 1939
• Радіоприймальні пристрої, М., 1974 (совм. з ін)
• Резонансні підсилювачі, Л., 1932

Комментарии

Сайт: Википедия