Про знаменитості
Степан Фенцик: біографія
-
закарпатський культурний і політичний діяч русофільського і проугорської напрямків, священик
Біографія
Народився в родині греко-католицького священика родом з Мукачева. Племінник відомого русофільського письменника Євгена Фенцика.
Навчався в Ужгородській, а пізніше у Берегівській гімназіях (1910), вивчав теологію та філософію в Будапештському (1910-1914) і Віденському (1914-1916) унівеситет. У Парижі закінчив курси французької мови, а також вивчав право. У 1918 році у Відні та Будапешті вивчав музикознавство.
У 1918 році став греко-католицьким священиком. Викладав у навчальних закладах Ужгорода. У 1923 році став співзасновником та Товариства ім. Духновича (Російське культурно-просвітницьке товариство імені О. В. Духновича). На чолі суспільства активно співпрацював з російською білою еміграцією і російськими націоналістами, зокрема, з Костянтином Родзаевским. З початку 1930-их Фенцик був почесним членом заснованої останнім Російської фашистської партії, а назва однієї з видаються ним у 1935-1938 роках газет носила назву «Наш' шлях» - як наслідування аналогічним виданням Харбінському фашистів.
У 1931 році намагався стати греко-католицьким єпископом, проте не був обраний. За політичну діяльність був позбавлений духовного сану.
У 1935 році заснував вкрай праву Руську національно-автономну народну партію (РНАП), яка сповідувала ідеологію фашизму, антисемітизму та русофілії, використовуючи гасла на кшталт «Підкарпатська Русь для карпатороси!» . Від РНАП був обраний депутатом до чехословацького парламенту (1935-1938). Видавав газети: «Карпаторуський голос» (1932-1934), «Наш шлях» (1935-1938) та ін
У 1934-1938 роках активно співпрацював з польською та угорською розвідками, контактував з русинської діаспорою в США. У 1938 році Фенцик став міністром автономного уряду Подкарпаткой Русі, але після розкриття його проугорської діяльності чехословацькими властями втік до Будапешта і заснував проугорську мілітаристську організацію, з якою виступав проти проти своїх опонентів у Закарпатті.
У 1938 році створив у Ужгороді «Руську Національну Гвардію чорносорочечники». До лав організації входили колишні скаути Товариства ім. Духновича, які зі зброєю протистояли чехословацьким владі, Карпатської січі і комуністам.
Після приєднання Закарпаття до Угорщини в 1939 році був призначений депутатом верхньої палати угорського парламенту, де залишався до 1944 року. Втративши з часом вплив, РНАП була перейменована в угро-руського Національну Партію, яка з часом увійшла до однієї з угорських політичних партій.
Після приходу радянських військ у Будапешт працював перекладачем у радянському штабі. У березні 1945 року заарештований СМЕРШем, а 30 березня 1946 року по постановою Закарпатського обласного суду страчений за співпрацю з угорцями. Реабілітований 24 лютого 1992.
