Батюня Олександр Григорович: біографія

Біографія

Народився в селі Кургани, нині Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь.

Служив у Російській імператорській армії з 1916 року по 1917 рік, курсант - Псковської школи прапорщиків, прапорщик . Учасник Першої світової війни, командир півроти гренадерського полку Західного фронту.

У Червоній Армії з 1918 року. У Громадянську війну А. Г. Батюня воював на Західному фронті, командував взводом, ротою, батальйоном в стрілецькому полку 17-ї стрілецької дивізії (1918 рік-1921 рік). У 1921 році закінчив Вищі стрілецькі повторні курси комскладу в місті Смоленськ.

Після війни командир батальйону, роти, помічник начальника штабу стрілецького полку, начальник відділення штабу 4-ї стрілецької дивізії в Білоруському військовому окрузі. З листопада 1930 начальник штабу цієї дивізії. Після закінчення Військової академії імені М. В. Фрунзе з травня 1934 року в Московському військовому окрузі - начальник 1-ї частини штабу 84-ї стрілецької дивізії, а з березня 1938 року - начальник штабу 55-ї стрілецької дивізії. Із серпня 1938 року начальник штабу 39-я стрілецької дивізії 1-ї Окремої Червонопрапорної армії на Далекому Сході. А з листопада - командир 32-ї стрілецької дивізії там же. У березні 1941 року призначений начальником штабу 48-го стрілецького корпусу Одеського військового округу.

Початок Великої Вітчизняної війни зустрів у цій же посаді. З 25 липня корпус у складі 9-ї окремої армії Південного фронту брав участь у прикордонному битві по східному березі річки Прут, відбивав разом з головними силами армії наступ румунських військ на північний захід від міста Кишинів. З 21 серпня по 1 вересня тимчасово виконуючий посаду командира цього корпусу, потім начальник штабу сформованої на його базі 6-ї армії, що входила до складу спочатку Південного, потім Південно-Західного фронтів. Брав участь у розробці та плануванні бойових дій армії на лівому березі річки Дніпро на північний захід від міста Дніпропетровськ. 9 листопада 1941 А. Г. Батюне присвоєно звання генерал-майор. З квітня 1942 року - заступник командувача 6-ю армією, яка в травні у складі Південно-Західного фронту брала участь в Харківському битві і потрапила в оточення. Частини військ 6-ї армії під командуванням А. Г. Батюні вдалося вийти з оточення. У травні-червні 1942 року А. Г. Батюня - виконуючий посаду командувача 57-ї армії Південно-Західного фронту, війська якої вели важкі оборонні бої на південь і на південний схід від міста Лозова на річках Сіверський Донець і Дон, після чого були виведені в резерв фронту. З липня О. Г. Батюня - начальник штабу 9-ї армії, яка у складі Південно-Західного, Південного та Північно-Кавказького фронтів відбивала наступ переважаючих сил противника в Донбасі і великому вигині річки Дон. В кінці липня був поранений. Після лікування в грудні 1942 року направлений на навчання у Вищу військову академію ім. К. Є. Ворошилова. З лютого 1943 року начальник штабу 38-ї армії Воронезького фронту, яка брала участь у Воронезько-Касторненськой та Харківської наступальних операціях та звільнення міст Касторне, Тім, Обоянь. З квітня 1943 року - начальник штабу 40-ї армії Воронезького (з 20 жовтня 1-й Українського) фронту. А. Г. Батюня брав участь у розробці бойових дій військ армії в Бєлгородсько-Харківської наступальної операції, звільненні Лівобережної України, при форсуванні річки Дніпро в районах населених пунктів Стайки і Ржищів, а також захопленні і утриманні плацдармів на її правому березі. З листопада - заступник командувача 38-ю армією 1-го Українського фронту. Її війська особливо відзначилися у Київській наступальної і Київської оборонної, Житомирсько-Бердичівської, Проскурівсько-Чернівецької наступальних операціях, за що А. Г. Батюня був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня та орденом Суворова 2-го ступеня. 17 листопада 1943 А. Г. Батюне присвоєно звання генерал-лейтенант. З квітня 1944 року і до кінця війни - начальник штабу 1-ї гвардійської армії 1-го Українського (з 5 серпня 4-го Українського) фронту. А. Г. Батюня забезпечив командарму безперебійне управління з'єднаннями армії в ході Львівсько-Сандомирської, Східно-Карпатської, Західно-Карпатської і Празькій наступальних операцій.

Після війни на штабних і командних посадах: начальник штабу 40-ї армії Одеського військового округу (1945-1946 рік), начальник штабу Західно-Сибірського військового округу (1946-1947 рік), начальник штабу - перший заступник командувача цього ж округу (1947-1950 рік). У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій Військовій академії ім. К. Є. Ворошилова. З серпня 1951 начальник штабу - 1-й заступник командувача Донського військового округу. У листопаді 1953 року начальник штабу - заступник командувача військами Північно-Кавказького військового округу. 18 лютого 1958 А. Г. Батюне присвоєно звання генерал-полковник. З 1961 року в запасі. Помер 21 березня 1976 року в Ростові-на-Дону.

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни I ступеня
• Два ордени Леніна
• Орден Богдана Хмельницького I ступеня
• Орден Суворова II ступеня
• Чотири ордена Червоного Прапора

Комментарии

Сайт: Википедия