Стефано Фьоре: біографія

Кар'єра

Фьоре народився і виріс в італійському містечку Козенца. Професійну кар'єру розпочав у 1992 році в однойменній місцевій команді. Виступав у ній два сезони, на полі з'являвся нечасто (11 матчів).

Потім перспективний молодий гравець привернув увагу «Парми». Провів у «Пармі» сезон 1994/95, не зумів закріпитися в складі (зіграв 8 матчів). «Парма» в тому сезоні виграла Кубок УЄФА. Після закінчення сезону Фьоре пішов з «Парми», незадоволений браком ігрової практики.

Потім відіграв по сезону в клубах «Падова» і «К'єво». У «К'єво» він вже був твердим гравцем основного складу.

Потім його вирішила повернути до себе «Парма», він провів за неї ще два сезони - 1997/98 і 1998/99. У ті роки «Парма» була одним із найсильніших клубів Італії, в ній виступали такі майстри, як Діно Баджо, Ліліан Тюрам, Ален Богоссян, Ернан Креспо, Хуан Себастьян Верон, Роберто Нестор Сенсіні, Маріо Станіч та ін «Парма» відмінно провела сезон 1998/99, вигравши Кубок Італії і Кубок УЄФА. Фьоре не мав постійного місця в стартовому складі, але на полі з'являвся досить часто і вносив вагомий внесок в успіхи команди.

Влітку 1999 року Фьоре перейшов з «Парми» в «Удінезе». У «Удінезе» Фьоре виступав два сезони (1999/2000, 2000/01), був лідером команди.

У 2000 році був запрошений Діно Дзофф до збірної Італії на Євро-2000. Провів на турнірі всі шість матчів, забив 1 гол. Дійшов з командою до фіналу, де італійці програли французам, пропустивши «золотий» гол Давида Трезеге в овертаймі.

У 2001 році перейшов в «Лаціо» за ? 20 млн, підписавши чотирирічний контракт. На ЧС-2002 Фьоре не взяли через те, що він перебував у поганій спортивній формі. У складі «Лаціо» Стефано виграв Кубок Італії 2003/04.

Грав Фьоре і на Євро-2004, але там у італійців, ведених Джованні Трапаттоні, справи не склалися: вони зайняли 3-е місце в групі і не пройшли до плей-офф. Стефано Фьоре з'являвся на полі в усіх трьох іграх.

Влітку 2004 року «Лаціо», що випробовував фінансові проблеми, був змушений продати Фьоре і Бернардо Корраді в іспанську «Валенсію». Валенсійців в той час тренував Клаудіо Раньєрі. «Валенсія» почала сезон непогано, але потім почалася чорна смуга. Команда зазнала багато поразок, вилетіла з Ліги чемпіонів. У лютому 2005 року Раньєрі був звільнений. Фьоре у тому сезоні перебував у поганій формі, на поле виходив нечасто.

Перед початком сезону 2005/06 Фьоре, не бажаючи більше грати за «летючих мишей», перейшов на правах оренди в «Фіорентину». Він набрав хорошу форму і швидко почав відігравати важливу роль в команді, добре підтримуючи «з глибини» лідера атаки «фіалок» Луку Тоні.

Однак після відмінного сезону Фьоре чекали розчарування. «Фіорентина», всупереч очікуваному, не запропонувала йому постійний контракт (у той час як «Валенсія» була готова продати права на Фьоре всього за ? 2 млн). А тренер Марчелло Ліппі не взяв Фьоре на що став у підсумку переможним для «Скуадри адзурри» ЧС-2006 (зауважимо, що Стефано випав з «обойми» ще після невдалого переходу до "Валенсії", але тоді, перед мундіалі, багато хто чекав повернення гравця до збірної, чого не сталося, Фьоре так більше й не призивався до збірної).

Потім кар'єра Фьоре різко пішла вниз. Він грав в оренді спочатку в «Торіно», потім у «Ліворно».

Потім його контракт з «Валенсією» нарешті закінчився, і він перейшов по вільному трансферу в клуб «Мантова», що є середняком серії B, уклавши з ним однорічний контракт.

Влітку 2008 року, після закінчення терміну контракту з «Мантова», став вільним агентом. На поточний момент Фьоре не зумів знайти новий клуб. Як варіанти продовження кар'єри називалися «Реджина», швейцарська «Беллінцона», канадський «Торонто», румунський ЧФР, кіпрський «Анортосіс».

Навесні 2009 року оголосив про бажання відновити кар'єру.

7 вересня 2009 повернувся у футбол після більш ніж річної перерви, підписавши трирічний контракт з клубом третьої італійської ліги «Козенца» - командою з рідного містечка, в якій він почав свою кар'єру.

Нагороди

На клубному рівні

• Дворазовий володар Кубка УЄФА: 1994/95, 1998/99 (обидва - «Парма»)
• Дворазовий володар Кубка Італії: 1998/99 («Парма»), 2003/04 («Лаціо»)

У збірній

• Срібний призер чемпіонату Європи 2000

Приватні

• Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (2000)

Комментарии

Сайт: Википедия