Про знаменитості
Павло Йозеф: біографія
-
Шафарик
Батько (Павел Шафарик) був євангелічним пастором і шкільним учителем.
У 1810-1814 рр.. навчався в протестантському ліцеї в м. Кежмарок. У цей період він прочитав статтю І. Юнгмана про чеською мовою, яка справила на нього велике враження. У 1814-1816 рр.. у Відні (журнал «Prvotiny p?kn?ch um?n?») і в Левочі (окрема книжечка) публікувалися вірші Шафарика. У 1815-1817 рр.. навчався в Йенському університеті. Покинувши університет, Шафарик один місяць провів у Празі (познайомившись там із Йосефом Добровським, Йосефом Юнгманом і Вацлавом Ганкою). У 1817-1819 рр.. працював приватним вчителем в Пресбург (Братислава). Там він регулярно спілкувався з Ф. Палацький. У 1918 р. вийшла книга «Po??tkow? ?esk?ho b?snjctwj obwzl?sst? prozodye» («Начала чеського віршування, особливо просодії»). Книга (виконана у формі листування) була написана Шафариком спільно з Ф. Палацький і опублікана анонімно. Там рекомендувалося використовувати для чеського віршування тонічний, а не метричний принцип.
У 1819-1833 рр.. був учителем і директором в сербської православної гімназії в м. Новий Сад (тоді - місто на півдні Угорського королівства). У 1823 в Пешті видано зібрання словацьких народних пісень: «P?sn? sv?tsk? lidu slovensk?ho v Uh??ch». Публікатори вказані наступним чином: Sebran? a vydan? od PJ?afa??ka, J. Blahoslava a jin?ch (за «іншими» переховувався Ян Коллар - участь протестантського священика у публікації фольклорних текстів для того часу здалося занадто зухвалим, щоб оголосити про нього відкрито). У 1826 р. в Буді (нім. Ofen; в ряді джерел в якості місця видання помилково вказано Пешт) опублікована його перша серйозна наукова робота, «Geschichte der slawischen Sprache und Literatur nach allen Mundarten». У 1833 р. в Пешті видана його робота «Serbische Lesek?rner oder historisch-kritische Beleuchtung der serbischen Mundart» (І. В. Ягич пише, що Шафарик збирався здійснити велику публікацію старих сербських грамот з коментарем, але опублікував тільки філологічні коментарі, які й склали «Serbische Lesek?rner »).
У 1833 р. Шафарик переїжджає до Праги. У 1834-1835 рр.. - Редактор журналу «Sv?tozor», в 1836-1847 - книжковий цензор. Зберігач (1841) і директор (1848) бібліотеки Празького університету. Однією з основних робіт, над якою він працював у Празі, були «Слов'янські старожитності» («Slovansk? staro?itnosti», в 1837 р. вийшов перший, історико-географічний том). Результати етнографічних праць Шафарика відображені в книзі «Slowansk? n?rodopis» (Прага, 1842). Крім того, Шафарик займався дослідженням глаголического листи.
На жаль, його внесок у вивчення чеських старожитностей виявився досить неоднозначним, так як він вважав фальсифікації Вацлава Ганки справжніми. У 1840 спільно з Ф. Палацький він публікує «Die ?ltesten Denkm?ler der b?hmischen Sprache» (книга в основному присвячена фальсифікованим текстам - їх публікації та аналізу), в 1847 - «Elemente der altb?hmischen Grammatik» (якісний лінгвістичний аналіз був заснований на тих же фальсифікату і тому зараз не може використовуватися).
Деякі роботи Шафарика були видані тільки після смерті дослідника його зятем Йосефом Іречком.
Зробив вплив на розвиток слов'янознавства в інших країнах, у тому числі в Росії . Його радами користувалися, зокрема, І. І. Срезневський і О. М. Бодянський.
