Штанько Степан Федотович: біографія

Біографія

Народився 28 лютого 1922 року в селищі Красний Лиман на Донеччині в родині шахтаря. Українець. Закінчив 10 класів Ростовської спеціальної артилерійської школи. 17-річним юнаком вступив до лав Радянської Армії. Поступивши в Ростовське артилерійське училище, він закінчив його в самий переддень війни - 22 червня 1941 року. З перших днів війни на посаді командира взводу артилерії 827-го стрілецького полку 197-ї стрілецької дивізії 49-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту брав участь в оборонних боях у Західній і Правобережній Україні, в обороні Дніпра. Був учасником багатьох великих битв Великої Вітчизняної війни. Зокрема, в 1943 році на посаді командира батареї він брав участь у боях за визволення Кубані. Командир батареї 98-го гвардійського артилерійського полку (11-й гвардійський стрілецький корпус, Окрема Приморська армія) гвардії старший лейтенант Степан Штанько відзначився 3 листопада 1943 при висадці десанту на Керченський півострів в районі селища Небезпечна (на північ від міста Керч). Очолюючи артилерійську коректувальну групу і вміло керуючи вогнем полку, забезпечив відображення ряду контратак противника, що зіграло велику роль в утриманні та розширенні плацдарму. Член ВКП (б) / КПРС з 1943 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії старшому лейтенанту Степану Федотовичу Штанько присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі « Золота Зірка »(№ 2192). В одному з боїв, виконуючи поставлене завдання, батарея С. Ф. Штанько стримувала запеклі контратаки німців на одній з пануючих висот, яку згодом назвуть «Заввишки героїв». Тут він був важко поранений, але після госпіталю знову став у стрій. А далі були бої за штурму Сапун-гори, з подолання ворожої оборони Карпат, за визволення Польщі, Угорщини, Чехословаччини.

Після війни продовжував службу в армії. У 1951 закінчив Військову академію імені Ф. Е. Дзержинського, в 1958 р. - Академію Генерального штабу імені К. Є. Ворошилова. У 1962 р. Степану Федотовичу було присвоєно звання генерал-майора.

У 1970 році Степан Федотович призначається начальником Харківського вищого військового командно-інженерного училища. Це був період жорсткої конфронтації Радянського Союзу і США, військового блоку НАТО і Варшавського Договору. Ракетні війська стратегічного призначення були головним аргументом у цій конфронтації з Заходом. Розуміючи роль і значення висококваліфікованих військових кадрів для зміцнення боєздатності і підвищення бойової готовності військ, новий начальник училища направив всі зусилля на подальше підвищення рівня підготовки молодих офіцерських кадрів. Високі ділові якості, життєвий і військовий досвід, уміння розташовувати до себе людей в поєднанні з високою вимогливістю дозволили Степану Федотовичу організувати роботу колективу училища в напрямі подальшого вдосконалення навчально-матеріальної бази, поліпшення побутових умов як змінного, так і постійного складів. Удосконалюється організація навчального процесу, отримують подальший розвиток нові форми і методи навчання та виховання курсантів, зростають вимоги до командного і професорсько-викладацькому складу. Підтримується і поширюється передовий досвід навчально-методичної та виховної роботи кафедр і курсантських підрозділів. Особлива увага приділяється розробкам і впровадженню сучасних технічних засобів навчання в навчальний процес. Розуміючи важливість і ефективність даного напрямку в підготовці випускників училища, Степан Федотович особисто очолив цю роботу і створив робочу групу по переобладнанню аудиторій. Результатом цих зусиль став новий якісний стрибок в реконструкції та оснащенні новітнім обладнанням всієї навчально-матеріальної бази. На все життя зберіг Степан Федотович любов до поезії, і в свої майже 60 років напам'ять читав багато віршів. І все поповнював і поповнював художньою літературою свою бібліотеку. Без словника читав твори англійською мовою, володів безліччю народних та власних афоризмів.

Помер 22 вересня 1981 року, похований у Харкові.

Ім'я героя носить вулиця в смт Гірницький, Ростовської області.

Комментарии

Сайт: Википедия