Ален Бокшіч: біографія

Клубна кар'єра

Югославія

Бокшіч народився у відомому приморському курортному місті Макарска. Там же молодий Ален робив перші кроки у футболі в невеликому місцевому клубі «Змай». Вже у віці 17 років Бокшіч потрапив в одну з кращих команд Югославії - «Хайдук» з хорватського міста Спліт. У першому сезоні (1987/88) він найчастіше виходив на поле з лавки запасних, і навіть зумів забити 2 м'ячі в чемпіонаті Югославії. У сезоні 1988/89 він був уже гравцем основного складу, забив 7 голів, а в сезоні 1990/91 забив ще 12. Вже тоді провідні європейські клуби почали спостерігати за талановитим нападаючим, однак він ще на один сезон залишився в «Хайдуку». Бокшіч покинув клуб тільки влітку 1991 року, вигравши Кубок Югославії, у фінальному матчі проти «Црвени Зірки» він забив вирішальний гол. У складі «Хайдука» Бокшіч також ставав володарем Кубка югославської ліги в 1987 і 1991 роках, всього за час гри в клубі провів 174 матчі, забив 60 голів.

Франція

Бокшіч відправився у французький клуб «Олімпік» з Марселя. Проте в команді вже грали троє іноземців, і Ален був змушений перейти на правах оренди в клуб «Канн». Футболіста переслідували травми, що дозволили йому зіграти лише в одному матчі ліги - 21 грудня 1991 року проти ліонського «Олімпіка» (0:0). У наступному сезоні (1992/93) Бокшіч повернувся до Марселя, дебютував в клубі в першому ж матчі чемпіонату 8 серпня 1992 в переможному матчі з «Тулузою» (2:1). Протягом сезону він виходив на поле в 37 з 38 матчах клубу, склав атакувальний дует з німцем Руді Феллера, а 23 забитих м'ячі дозволили Бокшічу завоювати титул кращого бомбардира французького чемпіонату. «Олімпік» став чемпіоном Франції, проте в результаті корупційного скандалу клуб був позбавлений титулу і був відправлений у другий дивізіон. У тому ж сезоні Бокшіч разом з «Олімпіком» став володарем Кубка Чемпіонів і взяв участь у фіналі проти «Мілана» (1:0). У голосуванні журналу France Football на звання кращого футболіста Європи Бокшіч зайняв друге місце після Роберто Баджо. У «Олімпіку» Ален зіграв ще 12 матчів восени 1993 року, однак бажання грати в другому дивізіоні не проявив і пішов у італійський клуб «Лаціо».

Італія

У Серії А в складі «Лаціо» Бокшіч дебютував 7 листопада 1993 в переможному матчі в Неаполі з місцевим «Наполі» (2:1). Перший же свій гол він забив вже у наступному турі, 21 листопада, у програному римлянами домашньому матчі проти «Торіно» (1:2), Ален відкрив рахунок на 9 хвилині зустрічі. За місце в основі йому довелося конкурувати з дуже хорошими італійськими нападниками П'єрлуїджі Казірагі і Джузеппе Синьорі. Проте весь сезон 1993/94 саме Бокшіч грав в основному складі, але забив при цьому лише 4 голи. «Лаціо» зайняв четверте місце в чемпіонаті. У сезоні 1994/95 Бокшіч грав рідше і часто залишався на лавці запасних, при цьому пропустивши деякий час заліковуючи травму. Синьорі забив 17 голів, Казірагі також забив більше ніж Бокшіч (12 проти 9-ти у Алена). Однак команді це пішло на користь, з такими забивними нападниками римляни стали віце-чемпіонами Італії і завоювали право на участь в Кубку УЄФА. У сезоні 1995/96 Бокшіч по колишньому був серед запасних, а Синьорі і Казірагі демонстрували чудову форму (Синьорі став кращим бомбардиром Серії А з 21 голом). «Лаціо» посів третє місце в лізі. Влітку 1996 року «Лаціо» переманив до себе екс-кращого бомбардира чемпіонату Ігоря Протті з «Барі» і Бокшіч вирішив перейти до туринського «Ювентуса». Незважаючи на те, що з «Ювентусом» він став чемпіоном Італії, сезон для Бокшіча вдалим назвати не можна, в 22 матчах чемпіонату він зміг забити всього 3 м'ячі. він взяв участь також у фінальному матчі Ліги чемпіонів, програному «Ювентусом» дортмундської «Боруссії» з рахунком 1:3. Після закінчення сезону клуб без жалю відпустив Бокшіча, який вирішив повернутися в «Лаціо». У сезоні 1997/98 римляни стали володарями Кубка Італії, що дало їм право зіграти в Кубку володарів кубків. У чемпіонаті клуб зайняв тільки 7-е місце, що було розцінено як невдача, але до Бокшічу претензій бути не могло, він був одним з кращих гравців «Лаціо» в сезоні. Він забив 10 м'ячів, у команді більше за нього забив лише Павло Недвед (11 голів). У сезоні 1998/99 він отримав важку травму коліна і пропустив майже весь сезон. Він зіграв лише в трьох матчах ліги, однак виявився причетним до перемоги «Лаціо» в Кубку володарів кубків, хоча і не грав у фінальному матчі з «Мальоркою». У сезоні 1999/2000 Бокшіч з римським клубом вдруге став чемпіоном Італії, але сам був не в кращій формі, в атаці клубу найчастіше з'являлися Марсело Салас або Фабріціо Раванеллі. Як потім виявилося, це був останній сезон Альона в Серії А, в ньому він забив 4 м'ячі в 19 матчах чемпіонату і вирішив залишити Італію.

Комментарии