Леонід Митрофанович Болховітінов: біографія

Народився 5 січня 1871 року, освіту здобув у Воронезькому реальному училищі. 14 серпня 1890 зарахований юнкером на військово-училищний курс при Московському піхотному юнкерському училище, з якого випущений 5 серпня 1891 підпоручиком у 14-й гренадерський Грузинський полк.

Зроблений 5 серпня 1895 до поручика Болховітінов вступив до Миколаївську академію Генерального штабу яку закінчив у 1898 році по 1-му розряду. Відразу після випуску, 17 травня, був проведений в штабс-капітана і призначений в Приамурський військовий округ. З 19 жовтня 1899 складався обер-офіцером для доручень при штабі Приамурського військового округу і в цій якості взяв участь у Китайському поході 1900-1901 років, 9 квітня 1900 підвищений до звання капітана. За бойові відзнаки проти китайців був нагороджений орденами св. Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом, св. Анни 3-го ступеня з мечами та бантом, св. Станіслава 2-го ступеня з мечами і св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом.

19 лютого 1902 Болховітінов був призначений обер-офіцером для доручень при штабі Квантунської області (у Порт-Артура), з 5 вересня 1903 значився старшим ад'ютантом штабу Квантунської області, проте до місця служби прибув лише 8 листопада, оскільки з 1 листопада 1902 відбував цензове командування ротою в 16-м Східно-Сибірському стрілецькому полку, 6 грудня 1903 проведений в підполковники.

З початком російсько- японської війни Болховітінов був призначений старшим ад'ютантом тимчасового штабу намісника на Далекому Сході, з 3 березня 1904 був штаб-офіцером для діловодства та доручень в управлінні генерал-квартирмейстера польового штабу намісника на Далекому Сході. З 5 по 24 серпня 1905 року був штаб-офіцером для особливих доручень при начальнику штабу Головнокомандувача на Далекому Сході і з 25 серпня 1905 року по 5 липня 1907 обіймав посаду штаб-офіцера для доручень при управлінні генерал-квартирмейстера 1-й Манчжурской армії. За бойові відзнаки проти японців у 1904 році був нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня та 18 червня 1906 отримав золоте зброю з написом «За хоробрість» (за іншими даними він це зброя отримав у 1905 році). У тому ж 1906 року чин полковника (зі старшинством від 10 липня 1905 року).

З 5 липня 1906 Болховітінов був діловодом у відділенні генерал-квартирмейстера Головного управління Головного штабу, перебуваючи на цій посаді він з 9 травня по 1 вересня 1908 відбував цензове командування батальйоном в 8-м Фінляндському стрілецькому полку. 20 лютого 1911 Болховітінов був призначений командиром 90-го піхотного полку Онезького. Паралельно він брав активну участь у роботі над «Військової енциклопедією», що готувалася до видання в товаристві І. Д. Ситіна.

Проведений 21 червня 1914 у генерал-майори Болховітінов тоді ж був призначений генерал-квартирмейстером штабу Кавказького військового округу, з 2 жовтня був генерал-квартирмейстером штабу Кавказької армії. 31 січня 1915 Болховітінов був призначений виконуючим обов'язки начальника штабу Кавказької армії. Проте генерал М. М. Юденич не включив Болховітінова до складу польового штабу Кавказької арміїї і він залишався при штабі намісника на Кавказі князя І. І. Воронцова-Дашкова. З 9 червня 1917 Болховітінов був перекладений на Західний фронт та значився в резерві чинів при штабі Петроградського військового округу, на початку серпня одержав у командування 1-й армійський корпус і 23 серпня був проведений в генерал-лейтенанти з утвердженням в займаної посади.

У 1918 році поступив в РСЧА, де, перебуваючи при Вищому військовому раді, перебував при штабі Головкому Червоної армії Північного Кавказу. У серпні 1918 року при занятті Екатеринодара частинами Добровольчої армії, пробрався в місто, де проживала його родина і був білими заарештований. Відданий військово-польового суду Добровольчої армії, який засудив його до смертної кари. Генерал Денікін замінив вирок суду розжалування в рядові, в якості якого Болховітінов близько року служив у частинах Дроздовський дивізії. За відмінності в боях був відновлений у чині генерал-лейтенанта. На початку 1920 року прийняв від генерала Букретова посаду військового міністра Кубанського уряду. Під час відступу Кубанської армії від Новоросійська на південь Болховітінов був евакуйований на суднах у Крим. У військах генерала Врангеля він обіймав посаду інспектора класів Кубанського Олексіївського військового училища, з яким у листопаді 1920 року відплив на острів Лемнос, потім прибув в Тирново-Сеймі в Болгарії, де залишався інспектором класів Кубанського училища до 1924 року.

Комментарии