Євген Степанович Бурачек: біографія

Біографія

Євген Степанович Бурачек народився в 1836 році в Санкт-Петербурзі в родині кораблебудівника. У віці шести років був відправлений у Морський кадетський корпус. У 15 років, 11 серпня 1851 року, став гардемарином Морського кадетського корпусу. Проходив службу на кораблях Балтійського флоту, в 1853 році отримав звання мічмана, через три роки в 1856 отримав звання лейтенанта.

З 1859 року здійснював кругосвітнє плавання на кліпері «Розбійник», побував у таких країнах як Англія, Данія , Сінгапур, Філіппіни, Китай, також відвідав деякі країни Африки та Індокитаю. Під час цього плавання у Євгена Степановича розвинулася сильна морська хвороба, що поставило під сумнів всю його подальшу кар'єру. Коли кліпер підійшов до російському Далекому Сходу хвороба розвинулася на стільки що під загрозу було поставлено життя Євгена Степановича. Після заходу «Розбійника» у військовий пост Владивосток, 22 червня 1861 року, Бурачек прийняв рішення зійти на берег і добиратися до Санкт-Петербурга по суші.

За два дні до прибуття «Розбійника» до Владивостока, 20 червня 1861 року, державний інспектор майор Хитрово відсторонив від командування поста Владивосток прапорщика Комарова, фактично засновника міста. Прибуття Євгена Степановича виявилося як не можна до речі, і майор Хитрово відразу ж призначив його начальником військового поста, після чого призначення було затверджено губернатором Приморської області Петром Казакевичем. Не останню роль у його призначенні відіграло й знання Євгеном Степановичем чотирьох іноземних мов у тому числі і китайського. Таким чином Бурачек став начальником важливого форпосту Росії на Далекому Сході.

Після призначення на посаду Бурачек активно взявся за роботу, розвиваючи будівництво військового поста. При ньому була закінчена пристань, також були проведені роботи з поглиблення дна і були побудовані військові склади і сухарний. При ньому було завершено будівництво церкви та розпочато спорудження цивільних споруд.

Весь час його служби йому доводилося долати значні труднощі, пов'язані і з кліматом та з віддаленістю від розвинених поселень. Постачання провіантом були неважливими, також у своїх спогадах Бурачек скаржився на затримки з виплатою платні для солдатів, як то йому довелося на особисті кошти закупити провіант у американського пароплава зайшов в бухту Золотий Ріг.

Оскільки Бурачек мав деякими знаннями в медицині то фактично він виконував ще й обов'язки головного лікаря поста допомагаючи солдатам переносити всі недуги пов'язані з непростим морським кліматом. Також він допомагав оправиться від лихоманки зійшов на берег з причини хвороби гардемаринові Станюковича, майбутньому відомому письменнику.

З 1862 року Владивосток вже іменується портом, а не військовим постом, з 25 жовтня 1862 у Владивостоці з метою збільшення товарообігу дозволена безмитна торгівля. Владивосток став порто франко на довгі 50 років.

Одним з досягнень Бурачка стала розвідка покладів вугілля в околицях Владивостока що пішло на користь в розвитку міста на початковому етапі будівництва. Також він налагодив торгівлю з китайцями жили в околицях посту, спочатку у нього виникли деякі труднощі, оскільки класичний китайський який він знав значно відрізнявся від тієї мови якою розмовляли місцеві китайці. Прямий торгівлі З Китаєм стали проти місцеві китайські чиновники тому торгівля розвивалася на приватних контактах російських і китайських купців. Особливо в цьому досяг успіху купець Яків Лазарович Семенов який налагодив видобуток морської капусти та трепанга і продаж видобутого китайцям. Спілкуючись з китайцями Бурачек захопився, і став вивчати східну філософію, місцеві звичаї і буддизм, особливо при його роботі на посаді начальника Владивостока йому сподобалася буддійська мудрість - «Нічим з нічого творити".

У квітні 1863 року був представлений до ордена Святого Станіслава III ступеня.

У травні 1863 року Бурачек через свою хворобу змушений був залишити свою посаду і відправиться до Санкт-Петербурга. У Петербурзі він продовжив кар'єру, служив на Балтійському флоті на посадах не пов'язаних з виходом у море.

У 1888 році Євген Степанович отримав звання контр-адмірала і був звільнений зі служби за вислугою років. До 1896 року продовжував роботу в морському технічному комітеті.

У 1911 році Євген Степанович Бурачек помер у віці 75 років, похований він був на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі. Останні роки свого життя він провів в гострій нужді, залишивши своїм спадкоємцям багато боргів.

У 1986 році, через загрозу знесення Смоленського кладовища, одним з нащадків Євгена Степановича був ініційований процес перенесення його праху до Владивостока. 2 липня 1988 прах Євгена Степановича Бурачка був перепохований на високому пагорбі морського кладовища у Владивостоці, на його могилі встановлено плиту з написом «Нічим з нічого творити".

Прізвище

Ще за життя Євгена Степановича його прізвище стали писати з помилками, найпоширеніша це «е» замість «е», і відповідно неправильне відмінювання - Бурачека, Бурачек. Сам Євген Степанович стверджував що його прізвище має малоросійське походження і повинна схиляться - Бурачка, бурячком, Бурачки. У перекладі з українського «Бурачек» означає «буряк».

Джерела

• Сторінка на владивостоцькому порталі.
• Нічим з нічого творити.

Комментарии

Сайт: Википедия