Костянтин Ваншенкін: біографія

Біографія

Народився в сім'ї інженера Якова Ваншенкіним і його дружини Фаїни Давидівни (1902-1980). У сім'ї любили поезію і часто читали вірші. У 1942 році Костянтин Ваншенкін пішов на фронт. Після війни вступив до геологорозвідувальний інститут, але, пристрасно захоплений поезією, перейшов до Літературного інституту (закінчив у 1953 році). У цьому ж році вступив в КПРС. Перший вірш опублікував відразу після Великої Вітчизняної війни, воно присвячувалося звільнення Угорщини від фашистських загарбників.

Його дружиною стала Інна Гофф - однокурсниця по Літінституті, письменниця, автор знаменитої пісні «Російське поле». Вони виростили дочку Галину, нині відому художницю, і внучку Катерину, публікації якої можна побачити в Інтернеті. Костянтин Ваншенкін відомий в першу чергу піснями, авторами музики більшості яких були Едуард Колмановський і Ян Френкель. Епізодично доводилося працювати з Євгеном Жарковський, Валентином Лєвапювим, Аркадієм Островським. Найбільш прославили Ваншенкіним пісні «Я люблю тебе, життя» (вона стала його візитною карткою), «Альоша», «Вальс розставання», «Женька», «Як проводжають пароплави».

Олександр Твардовський у 1957 році охарактеризував Ваншенкіним як здібного із сучасників, попередивши тоді ж, однак, про небезпеку для поета однаковим чином реагувати на всі життєві явища.

n

n

Конкретно відображаючи життєві явища, нерідко сумні, Ваншенкін знаходить для них відповідні поетичні форми. Деталь набуває в його віршах узагальнююче значення, природа виступає в якості джерела імпульсів або порівнянь, входячи органічною частиною в його філософську лірику. Його творчість пронизана вірою в те, що безпосередня сила поетичного таланту бере гору незалежно від похвали або хули з боку критики, зумовленої часом (відкидає незаслужено ..., 1961). За формою його вірші невибагливі і природні, та й сама суть його поетичного висловлювання направляє до невибагливості і природності.

N

n

- В. Козак

n

З початку 1960-х рр.. писав прозу, переважно автобіографічну. Автор повістей «Армійська юність» (1960), «Авдюшін і Єгоричев» (1962), «Великі пожежі» (1964), «Графин з півнем» (1968), оповідань і ін

Книги

• Дотик, 1972
• Повісті й оповідання, 1976
• Солов'їний коридор, 1967
• Життя людини, 1983
• Начерки до роману. Статті, 1973
• Зібрання творів у 3 т., 1983-84
• Розповідь про втрачений фотоальбомі, 1982
• Особи і голоси, 1978
• Гілка, 1981
• Письменницький клуб, 1998
• Напис на книзі, 1960
• Жінка за стіною, 2003
• Вибрані твори в 2 т., 1975
• Любов по переписці, 1988
• Графин з півнем, 1985
• Зимова дорога, 1986
• Дорожній знак, 1977
• Друга, 1965
• Вікна, 1962
• Десятиліття, 1980
• Пісня про часові, 1951
• Шепіт. Інтимна лірика, 2008
• Пізні яблука, 1980
• Вибране, 1969
• Армійська юність, 1964
• Далеке світло, 1985
• Пошуки себе: Спогади, замітки, записи, 1985
• Життя людини, 1988
• Характер, 1973

Бібліографія

• Козак В.Лексикон російської літератури XX століття = Lexikon der russischen Literatur ab 1917. - М.: РВК «Культура», 1996. - 492 с. - 5000 екз. - ISBN 5-8334-0019-8
• Васькін А.А. Несподіваний Ваншенкін / / Літературна газета, 2008, № 19.

Комментарии

Сайт: Википедия