Микола Федорович Ватутін: биография

n

Після закінчення Корсунській-Шевченківської операції командувач колишнім 2-м Українським фронтом Конєв отримав звання маршала. n

Цим рішенням уряду Жуков був дуже незадоволений і в розмові зі мною говорив, що ця операція була розроблена особисто ним - Жуковим, а нагороди і звання за неї даються іншим людям.

nТогда же Жуків негативно відгукувався про Ватутіна. Він говорив, що Ватутін нездатний людина, як командувач військами, що він штабіст і якби не він Жуков, то Ватутін не провів би ні однієї операції.

n

• А. М. Василевським.
  

А. М. Василевський був підлеглим М. Ф. Ватутіна у Генеральному штабі в 1940-1941рр. У 1941р. Н. Ф. Ватутін був направлений на фронт, а А. М. Василевський у 1942р. очолив Генеральний штаб. У 1942р. за невдачі на фронті Н. Ф. Ватутін був переведений в Генеральний штаб на незначну посаду, у підпорядкування А. М. Василевського. Очевидний конфлікт інтересів. А. М. Василевський в мемуарах шанобливо відгукується про М. Ф. Ватутіна. Згідно мемуарів А. М. Василевського Н. Ф. Ватутін у 1942 році отримав посаду у Генеральному штабі завдяки його заступництву перед І. В. Сталіним. У 1943 році А. М. Василевський був представником Ставки на Воронезькому фронті у Н. Ф. Ватутіна. Він нічого не повідомляє про цю місію у своїх мемуарах.

• К. К. Рокосовського.
  

К. К. Рокоссовський і Н. Ф. Ватутін у 1942-1944р командували сусідніми фронтами. У 1942 році Брянський фронт був розділений на Брянський із завданням обороняти московський напрям і Воронезький - чий завданням було надання тиску на фланг Сталінградської угруповання противника. Командувачем Брянським фронтом був призначений К. К. Рокоссовський, який до цього командував 16 армією, тобто був командармом. Командувачем Воронезьким фронтом М. Ф. Ватутін - володіє певним впливом у Генеральному штабі РСЧА і особисто на І. В. Сталіна.
NВ мемуарах К. К. Рокоссовський вельми емоціанально оцінює відносини керівництва Воронезького і Брянського фронтів у питанні розподілу військ і резервів. Але трьома місяцями пізніше, у Сталінградській битві, К. К. Рокоссовський командував Донським фронтом який забезпечував головний удар, що наноситься Південно-Західним фронтом під керівництвом М. Ф. Ватутіна. У 1943 році К. К. Рокоссовський очолював Донський фронт, який обороняв північний фас Курського виступу, Н. Ф. Ватутін очолював Воронезький фронт, який обороняв південний фас Курського виступу. Як відомо менших успіхів ворог домігся на півночі. Фронт К. К. Рокоссовського також зазнав менших втрат, раніше перейшов у наступ і просувався швидше. Однак смуги наступу фронтів М. Ф. Ватутіна і К. К. Рокоссовського були нарізані таким чином, що головна мета наступу Київ опинилася в смузі настання Н. Ф. Ватутіна. В історичній літературі^[де?]висловлюються натяки на те, що Київ повинні були звільняти українці (М. С. Хрущов був членом Військової Ради у Н. Ф. Ватутіна, а не поляк за національністю К. К. Рокоссовський. Зате в 1944года Сталін направив К. К. Рокоссовського на фронт до М. Ф. Ватутіну в якості представника Ставки з правом у разі потреби взяти командування в свої руки. К. К. Рокоссовський цим правом не скористався. У мемуарах він стверджує що робив усе, що б допомогти Н. Ф. Ватутіну.