Денис Васильович Ветчинов: біографія

Біографія

Народився 23 червня 1976 року в селищі Шантобе Атбасарского району Кокчетавської (нині Акмолинської) області в Казахстані. У 1993 році закінчив середню школу імені В. М. Комарова.

З 1993 року проходив строкову службу.

З 1995 року по 1999 рік навчався в Омському загальновійськовому командному училищі імені М. У . Фрунзе. У 1998 році в рамках реформи військової освіти воно було розформовано, тому Ветчинов був переведений до Казані, де в 2000 році закінчив Казанський філія Челябінського танкового інституту (нині - Казанське вище військове командне училище) з дипломом психолога.

З лютого 2000 року в складі 205-ї мотострілецької бригади брав участь в антитерористичній операції в Чечні.

2001-2003 - брав участь у бойових діях.

2004-2008 - служив у 70 - м гвардійському мотострілковому полку.

1 січня 2005 Д. В. Ветчинова присвоєно звання майор.

З березня 2008 року - заступник командира 135-го мотострілецького полку 19-ї мотострілецької дивізії 58 -ї армії з виховної роботи.

Останній бій

7 серпня 2008 32-річний майор Д. В. Ветчинов відправився в бойову відрядження до Південної Осетії. 9 серпня, на другий день війни в Південній Осетії, армійська колона 58-ї армії на чолі з генералом А. Н. Хрульова, перебуваючи на марші, була втягнута в бойове зіткнення в околицях Цхінвалі. За версією деяких журналістів, підтримуваної грузинською стороною, колона була розгромлена загоном спецназу ВР Грузії із засідки. Насправді,^[коли?]судячи з усього, мав місце несподіваний зустрічний бій колони російської армії з йшла їй на зустріч і несподівано наткнувся на неї грузинської колоною. У результаті боєзіткнення протиборчі сторони відійшли на попередні позиції. Достовірно відомо про смертельне поранення майора Д. В. Ветчинова, загибелі солдата-водія генерала А. Н. Хрульова і поранення самого генерала.

Подвиг

У ході зіткнення майор Д. В. Ветчинов, незважаючи на отримані ним множинні вогнепальні поранення, діяв сміливо і рішуче, виявив особисту мужність і хорошу підготовку. У непростій ситуації грамотно організував оборону і відхід ввіреного йому підрозділу. Вже будучи серйозно пораненим, прикривав вогнем з кулемета своїх підлеглих і групу слідували разом з колоною журналістів газети «Московський комсомолець», яких фактично врятував від загибелі. Був ще раз тяжко поранений в голову. На жаль, врятувати життя офіцерові не встигли: майор Д. В. Ветчинов помер по дорозі в госпіталь. Згодом саме журналістський колектив «МК» першим клопотав про його представлення до державних нагород посмертно.

Версія «Червоної зірки»

Газета «Червона зірка» так описала подвиг офіцера:

n

n

Посилений мотострілецький батальйон 135-го мотострілецького полку 19-ї мотострілецької дивізії 9 серпня підійшов до зруйнованого Цхінвалі. Надійшов наказ: зайнявши північну околицю чадних кіптявою згарищ міста, добратися до миротворчого батальйону і надати йому бойову підтримку! Однак тільки колона оперативної групи, в якій знаходився командувач 58-ю армією, увійшла до міської межі, як на одному з перехресть вона потрапила під шквальний вогонь засідки грузинського спецпідрозділу.

n

Бронетранспортер начальника артилерії мотострілецького полку підполковника Миколи Багрія та заступника комполку з виховної роботи майора Дениса Ветчинова опинився в центрі обстрілу. Сіганув з застопорив хід броні на землю, офіцери з солдатами кинулися з дороги в напрямку зруйнованих будинків. Несподівано підполковник Багрій ніс до носа зіткнувся з двома грузинськими спецназівцями.

n

- Стріляй! - Швидко крикнув начарту Денис, відкривши вогонь по найближчому грузину. Багрій уклав другого.

n

Майор Ветчинов, підібравши ворожий кулемет, перебіг на ліву сторону дороги, яка буяла густим чагарником, і почав вибирати більш зручну вогневу позицію, скомандував бійцям, щоб навколо колони організували кругову оборону. До них з підполковником Багрієм приєдналися водій командувача 58-ю армією і двоє військових кореспондентів. Попереду на прострілюється дорозі сиротливо приткнувся біля узбіччя бронетранспортер. Денис, махнувши рукою - мовляв, ідіть за мною, - почав пробиратися вздовж горів забору до броні. Він йшов першим. Піднявся до дороги лише на секунду, озирнутися. І тут же впав як підкошений: ворожа чергу перебила йому ноги. Але, перемагаючи біль і побачивши вискочив на росіян бойовика, встиг крикнути: «Назад! Тут грузин! »Противник відкрив вогонь, поранивши підполковника Багрія та журналістів. І це було останнє, що бойовик встиг накоїти у своїй паскудний життя: майор Ветчинов, на межі сил рятуючи життя поранених товаришів, кулеметною чергою розкроїв його надвоє. Вогненним віялом пройшовся по кущах і, переконавшись, що пораненим ніщо вже не загрожує, зціпивши зуби, став прикривати вогнем сховалися за бронетехнікою комполку і командарма. У цей момент він отримав тяжке поранення в голову.

N

На жаль, врятувати життя офіцерові не встигли: заступник командира 135-го мотострілецького полку з виховної роботи майор Денис Ветчинов помер по дорозі в госпіталь.

n

n

У числі врятованих Денисом Ветчинова журналістів були військовий кореспондент «Комсомольської правди» Олександр Коц, спеціальний кореспондент ВГТРК Олександр Сладков, кореспондент «Московського комсомольця» Віктор Сокирко.

Нагороди

• Медаль «За військову доблесть» I ступеня
• Орден «Уацамонга» (Південна Осетія, 23 листопада 2008 року, посмертно) -за мужність, героїзм і самовідданість, проявлені в боях при відображенні збройної агресії Грузії проти Республіки Південна Осетія
• Медаль «За відвагу» (2002)
• Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3 ступеня
• Герой Російської Федерації (15 серпня 2008 року, посмертно)за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в Північно-Кавказькому регіоні

Сім'я

Дружина - Катерина Ветчинова, дочка - Марія.

Мати - Любов Гаврилівна Ветчинова.

Пам'ять

15 серпня 2008 похований у Волгограді на Алеї Героїв Центрального кладовища.

На території дислокованої у Владикавказі 19-ї мотострілецької дивізії встановлено бронзовий бюст Д. В. Ветчинова, роботи кубанського скульптора Олександра Аполлонова.

9 серпня 2009, рівно через рік після загибелі Д. В. Ветчинова, на його могилі у Волгограді встановили пам'ятник.

Комментарии

Сайт: Википедия