Лариса Антонівна Геніюш: біографія

Біографія

Дитинство і юність

Народилася 9 серпня 1910 року в маєтку Жлобовци Волпінской волості Гродненського повіту (нині Волковиський район Гродненської області, вулиця Перемоги, будинок 40) в багатодітній родині заможного селянина-землевласника. Навчалася у польській школі, в 1928 році закінчила Волковиське польську гімназію. У цей час знайомиться зі світовою літературою - польської, скандинавської, англійської класикою. Починає писати вірші.

Життя у Празі

3 лютого 1935 виходить заміж за студента-медика Івана Геніюш, який навчався в Карловому університеті в Празі. У 1937 році, після народження сина Юрія, виїжджає до чоловіка у Прагу. Там сусідкою Геніюш була Олександра Косач-Шимановська - сестра Лесі Українки - автора, чия творчість справила на Ларису великий вплив. Свої перші вірші поетеса опублікувала в 1939 році в берлінській газеті білоруських емігрантів-націоналістів «Раніца». Першим редактором газети був Фабіан Акінчіц. Газета займала відверто профашистські позиції. У 1942 році побачив світ перша збірка її поезії«Пекло рідних ніў», наповнений ностальгією і роздумами про долю покинутої їй Батьківщини.

Коли Червона армія в 1939 році вступила на територію Західної Білорусії , батько Лариси Антон Міклашевич був розстріляний, а мати і дві сестри заслані до Казахстану. У березні 1943 року, згідно із заповітом президента Білоруської Народної Республіки Василя Захарко, Лариса Ганіюш призначається Генеральним Секретарем Уряду БНР в еміграції. Вона зберігає й упорядковує архів БНР, допомагає білоруським емігрантам, політичним біженцям та військовополоненим. Найбільш цінну частину архіву вона відправила в недоступне для органів НКВД і МГБ місце. Пізніше радянські правоохоронні органи будуть допитувати поетесу, щоб отримати відомості про це архіві (білоруські націоналісти, в тому числі третій президент БНР Василь Захарко, тісно співпрацювали з фашистськими загарбниками).

Деякі історики вважають, що 27 червня 1941 Лариса Геніюш підписала звернення «Білорус протекторату Чехії і Моравії» до Адольфа Гітлера, що починався словами:

N

n

Бачачи, що Великий Вождь німецького народу Адольф Гітлер повів свою непереможну німецьку армію на схід Європи для боротьби і повного знищення більшовизму, більшовиків-комуністів і жидів, які вже більше 20 років пригнічують і знищують наш білоруський народ ...

n

n

Оригінальний текст(біл.)

n

n

бачучи, што Вялікі Павадир Нямецкага Народу Адольф Гітлер павеў палю непераможную Нямецька армію на Усход Еўропи дзеля барацьби І поўнага зьнішченьня бальшавізму, бальшавікоў-камуністих І жидоў, якія ўжо больш Як 20 гадоў уціскаюць І нішчаць наш Беларускі народ ...

n

n

n

n

Сама поетеса наполягала, що підпис була сфальсифікована. У своїх табірних спогадах вона писала:

n

n

Я нічого не приховувала, оскільки провина моя полягала тільки в участі у Комітеті самодопомоги в Празі, де я була скарбником. Від цього я не відмовлялася, але Коган (слідчий) показав мені одного разу архів Комітету, який ще в 1942 році «зник» з квартири Єрмаченко (Юліан Єрмаченко - керівник білоруської Самодопомоги в Празі). Тут я була вражена! Телеграму ніхто з білорусів не підписав, але на бланку, під її текстом, були акуратно, під копірку виведені підписи всіх білорусів, які були і не були на тих зборах! Мені стало до відрази гидко. Така держава, яка тримається на брехні, на обмані, на підроблених документах, гидко! О першій годині Найстрашніша небезпеки, обплутані нацистської хитрістю, люди все ж наважилися не підписати тієї телеграми, а тут «підписують» за них через копірку, анулюючи все людське, що збереглося в людях у важкий час. Ні, це гірше, підлий найнижчого ... Мені пригадався Вольфсон, старий єврей, який разом з сім'єю рятувався в цьому маленькому Комітеті і також був на тих зборах, як кожен, оскільки всі ми отримали запрошення. Що він сказав би, якщо б побачив таку свою підроблену підпис під тією телеграмою!

n

Ми як люди без громадянства (В окупованій фашистами Чехії - прим. перекл.) повинні були бути зареєстровані десь, і яка різниця - в російській «фертрафенштел» або в Білоруському комітеті? Всі іноземці, починаючи з євреїв, були у німців під особливо суворим наглядом, а я як поет особливо.

n

n

Комментарии