Карл Дальхауз: біографія

Біографія і наукова діяльність

У 1947-1952 рр.. вчився у Віллібальда Гурлітта (нім.) і Рудольфа Гербера в Геттінгенському університеті. Міжнародну популярність Дальхаузу принесла професорська дисертація (Кіль, 1966; книга за матеріалами дисертації вийшла в 1968), в якій він глибоко досліджував формування класичної мажорно-мінорній тональності (у його термінології - «гармонійної тональності», нім.Harmonische Tonalit?t), продемонстрував її становлення на зразках багатоголосої музики Середніх століть, особливо ж Ренесансу та бароко. З 1967 до кінця життя - професор Технічного університету в Західному Берліні. Співпрацював з Х. Г. Еггебрехтом при підготовці 12-го видання «Музичного словника» Рімана (1967), в Sachteil якого написав ряд цінних статей, головним чином, з теорії музики. Головний редактор нового зібрання творів Ріхарда Вагнера (випускається з 1970; видання продовжується). У 1977-79 президент Німецького музикознавчого товариства. Редактор фундаментальної серії книг довідкового характеру «Neues Handbuch der Musikwissenschaft» (у 13 томах, 1980-95) і «Енциклопедії музичного театру» (Pipers Enzyklop?die des Musiktheaters, в 6 томах, 1986-97).

Вчений -енциклопедист, Дальхауз в численних книгах і статтях розглядав найширший спектр проблем історії, теорії та естетики музики від витоків європейської цивілізації до XX століття. Найбільш відомі його роботи (книга і багато статей) з історії гармонії. Цінність представляють також його статті, що розкривають становлення ритмічної системи (від зменшені канони ритміки до тактовою) новоєвропейської музики. У працях узагальнюючого характеру, таких як «Підстави історії музики» (нім.Grundlagen der Musikgeschichte, 1977), «Ідея абсолютної музики» (нім.Die Idee der absoluten Musik, 1978), «Музичний реалізм. До історії музики XIX століття »(нім.Musikalischer Realismus: zur Musikgeschichte des 19. Jahrhunderts, 1982), Дальхауз спирався на досвід філософської феноменології та герменевтики (ідеї інтенціональності музичної мови, його залежності від мови словесних інтерпретацій, заданих історичними стереотипами розуміння музики).

Праці Дальхауза переведені на багато мов (крім російської).

Повне зібрання творів

• Carl Dahlhaus. Gesammelte Schriften.Hermann Danuser (Hrsg.) in Verbindung mit Hans-Joachim Hinrichsen und Tobias Plebuch. 11 B?nde. Laaber-Verlag 2000-2007, ISBN 3-89007-235-6

Книги та монографії

• mit Lars Ulrich Abraham:MelodielehreK?ln 1972.
• Wagners ?sthetik, Bayreuth 1971.
• Johannes Brahms: Klavierkonzert Nr. 1 d-moll op.15, M?nchen 1965.
• Ludwig van Beethoven und seine Zeit, Laaber 1987.
• Grundlagen der Musikgeschichte, K?ln 1977.
• Richard Wagners Musikdramen, Velber 1971.
• Die Idee der absoluten Musik, Kassel 1978.
• Musik?sthetik, K?ln 1967.
• Zwischen Romantik und Moderne: vier Studien zur Musikgeschichte des sp?teren 19.Jahrhunderts, M?nchen 1974.
• Wagners Konzeption des musikalischen Dramas, Regensburg 1971.
• mit J. Deathridge:Wagner, London 1984.
• Arnold Sch?nberg: Variationen f?r Orchester, op.31, M?nchen 1968.
• Untersuchungen ?ber die Entstehung der harmonischen Tonalit?t, Habilitationsschrift Kiel 1966.
• Die Musik des 19. Jahrhunderts, Wiesbaden 1980.
• Musikalischer Realismus: zur Musikgeschichte des 19. Jahrhunderts, M?nchen 1982.
• mit Michael Zimmermann:Musik zur Sprache gebracht. Musik?sthetische Texte aus drei Jahrhunderten, M?nchen 1984.
• mit Norbert Miller:Europ?ische Romantik in der Musik(posthum), Stuttgart Band січня 1999, Band 2 2008.
• mit Ernst Apfel:Studien zur Theorie und Geschichte der musikalischen Rhythmik und Metrik, M?nchen 1974.
• Die Musiktheorie im 18. und 19. Jahrhundert, Darmstadt 1984.
• Ludwig van Beethoven: IV. Symphonie B-Dur, M?nchen 1979.
• mit Hans Heinrich Eggebrecht:Was ist Musik?, Wilhelmshaven 1985.
• Analyse und Werturteil, Mainz 1970.
• Studien zu den Messen Josquins des Pr?s, Dissertation G?ttingen 1953.

Комментарии