Про знаменитості
Отто Вільгельм Христофорович Дерфельден: біографія
російський генерал-поручик
Молодий Вільгельм Дерфельден вступив на військову службу в 1754 р. рейтарів лейб-гвардії Кінного полку (рядовим кавалеристом - прим. ред.). У 1761 році він був проведений в корнети, в 1768 році - ротмістром.
1 січня 1770 Вільгельм Христофорович Дерфельден був переведений в армію, отримавши при цьому чин полковника, в Тверській карабінерного полк, що діяла проти турків у армії Румянцева.
Перша Російсько-Турецька війна (1770-1774 рр..), в якій взяв участь Дерфельден, доставила йому нагоду бути у багатьох боях і битвах. Він бився в загонах Волконського, Вейсмана, Унгерна і Каменського. Своєю видатні бойові діяльністю він не забарився звернути на себе увагу.
У 1775 р. полковник Дерфельден був проведений в бригадири. З 1783 р. по 1784 Дерфельден перебував у Польщі, в резервному корпусі генерал-аншефа, кн. Миколи Васильовича Рєпніна. У 1777 р. він був зроблений в генерал-майори, а в 1784 р. в генерал-поручика.
У 1787 р., коли почалася Друга Російсько-Турецька війна 1787-1791 рр.., Дерфельден знову перебував в «Українській» армії Румянцева. За відсутності начальника 4-ї дивізії генерал-аншефа барона фон Ельмпта Вільгельм Христофорович виконував функції її командира.
У березні 1789 Румянцев, дізнавшись, що прибув у Мачін великий візир має намір витіснити союзні російсько-австрійські війська з Молдавії і що значний корпус турків уже переправився на лівий берег Дунаю і рушив на містечко Бирлад, наказав, Дерфельдену прогнати противника і взагалі перешкоджати усіма заходами зосередженню його сил між Дунаєм і Прутом.
Дерфельден, незважаючи на глибокий сніг, рушив форсованим маршем до містечка Фальчі, висунувши вперед розвідувальний загін полковника Корсакова.
1 квітня 1789 Корсаков зустрів у Берлада шеститисячний загін турків і, незважаючи на нерівність сил, рішуче атакував супротивника, розбив його і прогнав.
6 (7?) квітня ворог, отримавши значні підкріплення під командуванням Кара-Мегмет, знову перейшов у наступ. До цього часу Дерфельден приєднався до Корсакова і в новому бою при Берлада розбив турків вдруге.
До 10 квітня біля Берлада зібралися всі сили, що знаходилися під командуванням Дерфельдена і він зміг перейти до рішучих дій.
У результаті 16 квітня він знову розбив турок при містечку Максима, причому взяв у полон командувача турецьким корпусом, Якуба-пашу, 120 чоловік, 1 знаряддя і 4 прапора.
22 (20?) квітня (3 травня) квітня, переслідуючи відступаючі турецькі війська, Дерфельден підійшов до Галацу, де Ібрагім-паша з 20 -тис. корпусом зайняв дуже сильну і добре укріплену позицію. Тут йому вдалося завдати противнику ще більш тяжке ураження. Провівши рекогносцировку і переконавшись, що не можна розраховувати на успіх раптового нападу і фронтальної атаки, Дерфельден зробив вправний фланговий марш, розгорнувши свій загін під прикриттям висот перпендикулярно до правого флангу ворожої позиції. Турки виявили цей маневр тільки тоді, коли 3 російських батальйону вже пішли в атаку. На чолі них йшов сам Дерфельден; під ним була вбита коня і, падаючи з неї, він сильно розбив собі обличчя. Побачивши на ньому кров, солдати закричали: «Генерал вбитий». - «Ні, хлопці, я живий, з Богом вперед»! - Відгукнувся Дерфельден і, швидко піднявшись на ноги, знову пішов на чолі батальйону. Підвівши війська до турецької батареї, перед якою був виритий глибокий рів, Дерфельден наказав розбирати турецькі курені, складені з дощок, і кидати ці дошки через рів. Він сам під жорстоким вогнем батареї притягнув одну велику дошку і, подаючи її солдатам, сказав: «Ось вам, хлопці, вперед!». Батарея була взята, за нею здався редут, і тоді головні сили Ібрагіма-паші очистили позицію. Цей епізод докладно описаний у записках секунд-майора Раана.
Турецька позиція (редути) була взята штурмом. Турки втратили до 2 000 чоловік убитими. Командувач військами, сераскір Ібрагім-паша взятий був у полон з 1500 нижніх чинів та офіцерів; крім того у турків було взято 37 прапорів і 13 гармат. Після цих подій війська Дерфельдена повернулися в Бирлад.
Ця подвійна перемога, яка призвела до поспішного відступу турків за Дунай, була винагороджена 4 травня 1789 орденом св. Георгія 2-го ступеня.
