російський і український радянський художник - авангардист і дизайнер, видний учасник різних художніх течій 1910-х - 1920-х років XX століття
Біографія
1940-ті - бере участь в оформленні клубів і парткабінетов.
1928 - спільно з Е. Лисицьким, А. Тишлера і В. Меллером бере участь у Міжнародній виставці друкуПресау Кельні. Працює над оформленням українського відділення на Всесвітній виставці графічного мистецтва в Кельні.
1944-47 - на викладацькій роботі (?).
1968 - 6 січня помер у Харкові, похований на Другому міському кладовище (на розі Пушкінської і Весніна), могила по ліву руку на алеї, яка веде до могили Б. О. Чичибабіна.
1922 - В. Д. Єрмілов серед засновників Художньо-промислового інституту в Харкові (викладав у ньому в 1921-35 і 1963-67 рр..); за марку "На допомогу голодуючим" отримав Золоту медаль на виставці в Лейпцигу.
1910-11 - продовжує навчання в Харківській художній школі (до якої був прийнятий без іспитів) та і в студії Е. А. Штейнберга і А. Н. Грота, цікавиться фресковим живописом та мозаїкою.
1921 - розробляє художнє оформлення для агітпоїздаЧервона України.
1918 - у складі "Трійки" (Олександр Гладков, Василь Єрмилов, Мане-Кац) бере участь у виданні альбому "Сім плюс Три" (тут "Сім" - це "Союз Семи", або так звана "Сімка "- група харківських художників-авангардистів (кубофутуристов), до якої входили В. Бобрицький, В. Дьяков, М. Калмиков, Б. Косарєв, Н. Міщенко, Г. Цапок і Б. Цібіс; група сформувалася за одними даними - в 1916 р., за іншими - ще раніше: у 1914-му, припинила існування в 1919); оформляє (разом з членами "Сімки") журнал "Колосся" (обкладинка № 17, серпень 1918).
1937 -38 - бере участь в оформленні Павільйону Української РСР на ВСХВ (спільно з А. Г. Петрицьким).
1911-12 - член художньої групиБлакитна лілея.
1963-67 - викладає в Художньо-промисловому інституті.
1913 - працює в майстернях художників І. І. Машкова та П. П. Кончаловського. Паралельно бере уроки у відомого офортист Г. М. Гамон-Гамана, відвідує кабінет гравюр Румянцевського музею.
1915-18 - на фронтах Першої світової війни: був поранений, контужений, нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ступеня.
1925 - разом з Д. Д. Бурлюком, В. Г. Меллером, А. К. Богомазовим, В. М. Пальмовим та ін набираєАсоціацію революційного мистецтва України(був її членом до 1932).
1919 - організатор Навчально-виробничої майстерні в Харкові. Навесні 1919 брав участь у Першій спільній виставці-продажу, на якій були виставлені роботи професіоналів, самоучок і дітей. Звіт про виставку був надрукований в № 3 журналу "Шляхи творчості" ("Куплені роботи професіоналів:<...>Любимова,<...>Тракай,<...>Кокель,<.. .>Єрмілова,<...>Синякової<...>"). У тому ж році оформляв вулиці і площі Харкова до Першого Травня, будівлю цирку; співпрацював з журналом "Шляхи творчості" (фронтиспис в № 1-2, лютий-березень 1919).
1927 - бере участь у Всеукраїнській ювілейній виставці (трибуна-реклама, оформлення виставкового залу).
1905-09 - навчається в художньо-ремісничої майстерні декоративного живопису Харківського товариства грамотності (Ветеринарна, нині Гіршмана, 26) у Л. І. Тракай, яку закінчив зі званням "підмайстри декоративного живопису з правом отримання, але не раніше як через три роки, звання майстра за умови подання в Раду майстерні звіту про трирічну роботу з декоративною (альфрейний) живопису та по наданні відповідних посвідчень про цю роботу". З моменту закінчення майстерні Є. багато працює (виконує розписи для багатих замовників) і паралельно вчиться.
1964 - бере участь в оформленні 8-го ГПЗ.
1940-41 - бере участь в оформленні Театрального музею.
1920 - з січня керує відділом пропаганди УкРОСТА, а з лютого - також і мальовничого цеху Заводу художньої індустрії (реорганізованої Державної художньо-промислової майстерні). Створює декоративні та агітаційні полотна для бюро АгітпропуЧервона УкраїниІ для харківського Клубу Червоної армії, оформляє вулиці і площі Харкова до зустрічі делегатів Другого конгресу Комінтерну.
1913-1914 - повертається до Харкова, заробляє на життя альфрейними роботами і знову відвідує студію Е. А. Штейнбергачлен; член художньої групиБудяк.
1912-13 - навчається в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, разом з В. В. Маяковським і Д. Д. Бурлюком
1934-35 і 1939 - разом з В. Г. Меллером бере участь в оформленні Палацу піонерів.
Народився в родині кравця (батьки були вихідцями з селян). У 1905 р. закінчив церковно-приходську школу.
1914 - отримує диплом майстра декоративного живопису в Харківській художній школі.
1962 - у Харкові відбулася персональна виставка Єрмілова.
1928-29 - художній директор журналуАвангард; працює над оформленням книг, ілюструє радянські журнали, дизайнер інтер'єру.
