Євген Михайлович Коновалець: біографія

Полковник армії УНР, комендант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів (з 1927), творець і керівник ОУН (до 1938). Убитий в Роттердамі (Нідерланди) офіцером НКВС Павлом Судоплатовим.

Біографія

Народився в селі Зашків (укр. Зашків) під Львовом (у той час Австро-Угорщина). Його мати Катажина була полячкою з роду Венгжиновським.

Закінчивши в 1909 Львівську академічну гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського університету. Вже в студентські роки брав активну участь у суспільно-політичній діяльності.

В 1912 став секретарем львівської відділення організації «Просвіта».

У 1913 був обраний до складу головного правління Українського студентського союзу, де входив у національно-демократичну секцію. Невдовзі став членом молодіжної фракції Української національно-демократичної партії. У 1913 р. познайомився з Дмитром Донцовим, чиї роботи згодом справили великий вплив на ідеологію українського націоналізму.

З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 був мобілізований (за іншими даними - пішов добровольцем) в австрійську армію (19 -й полк Крайової оборони Львова). У червні 1915 потрапив у полон під час боїв на Маківці Коновалець (Карпати). У 1915-1917 рр.. містився в таборах для військовополонених у районі Царицина.

Після Лютневої революції 1917 р. разом з іншими полоненими з Галичини (серед них - Андрій Мельник, Михайло Матчак, Василь Кучабський, Іван Чмола) вів активну пропагандистську роботу серед полонених українців.

У вересні 1917 Коновалець втік з табору і незабаром добрався до Києва. У жовтні - листопаді 1917 спільно з Романом Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського комітету сформував з колишніх полонених галичан Галицько-Буковинський курінь січових стрільців у складі полку ім. Дорошенко.

Через тиждень після Жовтневої революції, 13 листопада (за новим стилем), загони Центральної Ради взяли під контроль владу в Києві. 20 листопада Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку (УНР) у складі Росії, а вже 22 листопада оголосила про автономію УНР.

24-25 січня 1918 року (після розпуску в Петрограді Установчих зборів) Центральна Рада проголосила суверенітет УНР. У цей час Коновалець вже очолював свій курінь січових стрільців. У кінці січня - початку лютого його частина своєчасно придушила повстання більшовиків заводу «Арсенал» у Києві, активно і вміло діяла у вуличних боях на боці Центральної Ради проти червоногвардійців, білогвардійців і робітничих дружин, а пізніше в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста прикривала відхід Центральної Ради з Києва до Житомира.

9 лютого Центральна Рада підписала Брест-Литовський договір як союзник Німеччини. Німецькі війська окупували територію України.

За виявлену доблесть командир січових стрільців Євген Коновалець отримав чин полковника. Стрільці Коновальця охороняли Центральну Раду і її голови Грушевського. До того часу курінь був розгорнутий у полк, що вважався однією з найбільш боєздатних частин армії Української Народної Республіки.

29 квітня 1918 на Україну відбувся переворот, у результаті якого до влади прийшов гетьман Скоропадський при підтримці окупаційної німецької армії. Центральна Рада була розігнана, а січові стрільці на вимогу німецького командування роззброїли та розформовані.

В кінці серпня 1918 Коновалець отримав від гетьмана П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових стрільців у Білій Церкві під Києвом (до 900 чол.) . Командування створеної частини було налаштоване опозиційно по відношенню до гетьмана. Коновалець погодився об'єднати сили з керівниками Українського національного союзу, які готували повстання. У листопаді 1918 на базі Загону Січових стрільців було розгорнутоОблогові корпус(чотири полки і артилерійська бригада, до 20 тис. чол).

Комментарии