Михайло Матчак: біографія

Походження і освіта

Народився 28 лютого 1895 р в селі Воля Якубова Дрогобицького повіту. Батько Федір і мати Єва були селянами. Початкову освіту здобув у рідному селі. У 1914 році закінчив з відзнакою гімназію в Дрогобичі.

Військова діяльність

Після закінчення гімназії вступив добровольцем до легіону Українських січових стрільців. Брав участь майже в усіх битвах легіону УСС. Член управління «пресового фонду УСС», який протягом семи місяців зібрав 16 000 крон на фінансування 44 номерів (1915-1918 рр.). Стрілецького журналу «Шляхи». У вересні 1916 року в битві на горі Лисоня хорунжий Матчак потрапив у російський полон. Разом з іншими старшинами УСС М. Матчак був відправлений до табору на Цар-Горі в м. Царицин (нині м. Волгоград, Росія), де в той час перебував Є. Коновалець. На початку березня 1917 р. всіх 32 галицьких старшин перевели до табору в селищі Дубівка за 50 км на північ від Царицина, де умови перебування, перш за все житло, були набагато краще. За участю Є. Коновальця в таборі у Дубівці старшини заснували невелику бібліотеку, якою став завідувати М. Матчак. У ній були книги, придбані за власні кошти, надіслані з Києва, Москви, Полтави, всі примірники журналу «Русская жизнь», який у Москві видавав С. Петлюра, а також газети, зокрема «Царицинский вісник». У таборі спільно зі старшинами інших національностей (поляками, чехами, болгарами, хорватами) були засновані університетський і політехнічний курси

Влітку 1917 року Є. Коновалець, як представник Царицинский української громади, виїхав до Києва. Щоб з від'їздом Коновальця не втратити зв'язок з українськими полоненими в Царицині, а також постійного зв'язку з Києвом, хорунжий Матчак добровільно переходить до складу сформованого в Царицино українського куреня, де очолює апарат постачання. На заклик Є. Коновальця з Києва в ніч на Різдво 1918 року 14 галицьких старшин (А. Мельник, Р. Сушко та інші) непомітно покинули табір у Дубівці і в заметіль пішки добралися до Царицино. Там М. Матчак, як начальник постачання, забезпечив їх російській військовою формою, грошима і свідоцтвами про звільнення зі служби, надісланими з Києва Є. Коновальцем. У військовому ешелоні вони виїхали до Києва, де разом з Євгеном Коновальцем, Андрієм Мельником Михайло Матчак став одним з організаторів Куреня (пізніше Корпуси) Січових Стрільців, якому судилося прославитися у битвах за незалежність України. Він входив до складу Стрілецької Ради куреня, був ад'ютантом командира Куреня Є. Коновальця і ??став наймолодшим сотником у складі Корпусу. У березні 1919 року в бою під Бердичевом був поранений. На фронті перебував до грудня 1919 року.

Політична діяльність

Після повернення з фронту до Львова М. Матчак продовжив активну політичну діяльність, поєднуючи її з навчанням. У липні 1920 року за ініціативою Є. Коновальця, І. Андруха, В. Кучабським, М. Матчак, Я. Чижа відбулася остання нарада Стрілецького ради Корпусу Січових Стрільців, на якому з метою продовження збройної боротьби за незалежність України було вирішено створити нелегальну Українську військову організацію (УВО). Організаційні заходи щодо створення УВО були розпочаті у Львові. В кінці серпня М. Матчак та Я. Чиж заснували перший командний центр УВО. У вересні 1920 у Львові була створена тимчасова Початкова Колегія УВО (М. Матчак, О. Навроцький, Ю. Полянський, Я. Чиж і Целевич), яку під назвою Начальна Команда УВО після переїзду з Відня до Львова (20 липня 1921 року) очолив полковник Є. Коновалець. Для фінансування УВО був створений "Український Бойовий Комітет", який очолив М. Матчак. Комітет займався збором грошових пожертвувань на цілі УВО і мав свої осередки не тільки в Галичині, а й за кордоном (США, Чехословаччина).

Комментарии