Гавриїл Костельник: биография

З зведення УНКДБ про реагування української інтелігенції на майбутню ліквідацію УГКЦ:

n

Академік Щурат:

n

• «Навіщо нам папа Римський, нашому українському народові необхідна релігія ... багато з уніатських священиків погодяться на перехід у православ'я»

n

n

Галас, бібліотекар Львівського університету:

n

• «Треба знову переходити в православ'я і в цьому я не бачу нічого негативного , навпаки, це ще більше нас зблизить з нашими братами - українцями-наддніпрянцями ».

n

Ставлення ОУН, до ліквідації УГКЦ було різко негативним, у проведенні собору вони підкреслювали політичні мотиви заходи проведеного під патронатом НКДБ.

Двоє синів Костельника були залучені в націоналістичний рух і обидва загинули в боях з частинами НКВС.

У своїх спогадах високопоставлений співробітник МДБ Павло Судоплатов, писав про життя Гавриїла Костельника: «Після смерті митрополита Олександра Шептицького у 1945 році серед уніатських священнослужителів розгорівся запеклий конфлікт. Справа в тому, що всередині уніатської церкви давно існувало сильний рух за об'єднання з православною церквою. Ті священики в оточенні Олександра Шептицького, які протистояли такого союзу, виявилися серйозно скомпрометованими своєю співпрацею з німцями. Архієпископ Гавриїл Костельник, нібито виказувався протягом майже трьох десятиліть за об'єднання з православною церквою, став на чолі цього руху. У 1946 році, незабаром після звільнення з під арешту, Костельник зібрав конгрегацію уніатських священнослужителів, які проголосували за возз'єднання з православною церквою. "

У таких умовах у березні 1946 р. на Львівському соборі греко-католицького духовенства і мирян було прийнято постанову про «скасування рішень уніатського Брестського собору 1596 р., розрив з Ватиканом і повернення до рідної православної віри». На соборі о. Г. Костельник виступив з доповіддю «Про мотиви возз'єднання УГКЦ з РПЦ», в якому з історичної та богословської точок зору обгрунтував необхідність ліквідації унії. Рішення собору підтримало 997 з 1270 греко-католицьких священиків Західної України, інші були засуджені, а їх парафії - закриті.

Події після ліквідації УГКЦ

В останні роки життя о. Г. Костельник займався виданням православного журналу «Єпархіальний православний вісник». У ньому він публікував свої богословські проповіді, пояснював сенс великих православних свят і друкував свої давні праці, які привели його до православного самосвідомості. Він був зведений в сан протопресвітера - вища відзнака для білого (одруженого) православного духовенства.

Слід зазначити, що за агентурними даними НКДБ Г. Костельник за своїми переконаннями був антирадянським, але і противником Риму, навіть в період підготовки і проведення собору розроблявся НКДБ у рамках агентурного справи «Відродження». Беручи участь в роботі Ініціативної групи Г. Костельник був впевнений, що це допоможе не тільки відірватися від Риму, але й можливо створити українську автокефальну церкву в будь-якій формі. У планах Г. Костельника було формування так званої «Ново-православної церкви» (колишньої уніатської) в Галичині, залишивши за собою керівництво колишніми греко-католикам, що турбувало НКДБ і йшло врозріз з їх планами.

Костельник мав намір висунути вікарним єпископом свого учня по духовній Академії, священика Юрика, який мав би виконувати розпорядження Костельника. Виконувати доручення Костельника один з його наближених С. ??Хруцький намагався в бесідах переконувати духовенство в необхідності передачі функцій управління «ново-православної церкви» в Галичині вікарним єпископом, а також про те, що не можна допустити щоб «ново-православною церквою» керував прибулий зі сходу православний єпископ Макарій. Останнє, фактично ставило під сумнів практичне об'єднання УГКЦ з російською православною церквою і обмежувало як вплив на неї РПЦ так і НКДБ. Також Хруцький намагався умовити Макарія, взяти в своє відання Почаївську лавру та парафії Тернополя і тим самим відмовитися від керівництва церквою Галичини на користь Костельника.