Гавриїл Костельник: биография

n

З доповідної записки П. Дроздецкого в НКДБ СРСР про ліквідацію греко-католицької церкви в західних областях України від 16.02.1946

n

• [...] Після ретельного вивчення обстановки, нами був розроблений план ліквідації греко-католицької церкви, до здійснення якого ми і розпочали [...]
• Здійснюючи цей план, у квітні 1945 року в обласних газетах Львова, Тернополя, Станіслава, Дрогобича та центральній газеті «Правда України», за нашою ініціативою, проти уніатів була опублікована велика стаття « З хрестом чи ножем », яка зіграла значну роль у справі підготовки до ліквідації цієї церкви. Стаття розкривала антирадянську діяльність верхівки уніатського греко-католицького духовенства і викривала її перед лояльною частиною духовенства і перед віруючими.

n

• Підготувавши, таким чином, громадська думка, 11.4.45 р. нами були проведені арешти митрополита Йосипа СЛІПОГО, єпископів Хомишина, Будки, Чарнецького, ЛЯТИШЕВСКОГО, а також ряду наіоблее скомпроментіровавшіх себе антирадянської діяльністю попів уніатської церкви. Обезголовивши греко-католицьку церкву, ми створили передумови для організації руху, спрямованого до того, щоб ліквідувати унію і возз'єднати цю церкву з російською православною церквою. З цією метою, нами 30.5.45 р. була створена «Центральна Ініціативна група по возз'єднанню грекозкатоліческой церкви з російською православною церквою», до якої увійшли авторитетні священики: доктор Костельник - від Львівської єпархії, доктор МЕЛЬНИК, генеральний вікарій - від Дрогобицької єпархії та Пельвецького - проведений згодом як голова Станіславської єпархії.

n

Серед значної частини населення Західної України традиційно існувала певна тяга і симпатія до православ'я. Про це свідчить масовий перехід греко-католиків в Російську Церкву в 1914-1915 рр..; З 1890 р. і до початку Другої світової війни в США близько 90 000 емігрантів русин з Галичини і Карпат перейшли в православ'я, на Лемківщині і в Галичині з 1923 по 1929 рр.. число повернулися до православ'я становило близько 30 000 чоловік, а до 1933 р. цифра ця збільшилася до 60 000 осіб. Проте втручання каральних органів і гоніння проти твердих прихильників унії дискредитували саму ідею приєднання до РПЦ, яка в очах віруючих стала часто ототожнюватися з радянським репресивним апаратом, русифікацією і пригніченням української мови і культури, до цього ж в основному зводилася і позиція ОУН.:

Про Загалом, за повідомленнями УНКДБ, населення сприйняло «возз'єднання» з РПЦ, в цілому, нейтрально або позитивно. Негативно до рішення Львівської Собору поставилася деяка частина української інтелігенції, яка розуміла, що ліквідація УГКЦ є спосіб наблизити Західну Україну до того стану в якому вже багато років знаходилася інша частина СРСР, посилити зв'язок з Москвою, деякі представники української інтелігенції бачили в цьому спробу русифікації української церкви і наступ на українську культуру.

З донесень УНКДБ про реагування української інтелігенції на публікацію повідомлення Прокуратури СРСР про звинувачення Й. Сліпого і майбутню ліквідацію УГКЦ:

n

Академік Щурат:

n

• «Якщо вони хочуть знищити Сліпого та єпископів, то треба було б багато крику про собор і нових єпископів. Більшовики ж, як ніби щось вкрали, а тепер по-злодійськи обделивают справи »

n

n

Доцент педінституту м. Львова Дзеверін:

n

• «Престоящее возз'єднання - це нова унія. То була унія з Римом, а ця - з Москвою. Замість однієї унії буде інша. [...] »

n

n

Секретар союзу радянських письменників м. Львова Д. Кондра:

n

• «Все те, що написано - неправда. Вина вся в тому, що вони - священики-українці та представники уніатської церкви. Як священики вони повинні були молитися за владу, не входячи в обговорення, яка ця влада »

n