Про знаменитості
Микола Петрович Петров: біографія
-
російська жанровий живописець, академік Петербурзької академії мистецтв, учасник «бунту чотирнадцяти», один із засновників Санкт-Петербурзької артілі художників
Біографія
Син Петербурзької міщанки, він навчався в Академії Мистецтв під керівництвом професора А. Т. Маркова і в 1858 році отримав малу срібну медаль за малюнок з натури, а в наступному році - таку ж медаль за картину «Майстерня Художника», яка мала успіх і на виставці; в 1860 році йому дана була велика срібна медаль за картину «Три мужика з байки Крилова». На малу золоту медаль він написав картини: «христославів у селі» і «Оглядини нареченої», але отримав цю медаль лише в 1862 році за картину: «Сватання чиновника до дочки кравця» - найкращу з його робіт.
Від конкуренцією ж на першу золоту медаль він разом з іншими конкурентами відмовився («бунт чотирнадцяти») і, вийшовши з Академії з званням класного художника, брав участь в утворенні «Художньої Артілі» і багато працював за замовлення, отримуємо цієї артіллю. Такі виконані ним образу в Лютеранську церкву в Кронштадті, в місті Острогожськ, в місті Оскол, в місті Катеринодар, в землю Війська Донського, в Інженерну Академію, в Курську губернію, на Кавказ і ін, а також портрети, переважно копії, - імператора Миколи I, імператриці Олександри Феодорівна, цесарівни Марії Феодорівна, інженер-полковника Шенявского, міністра народної освіти графа Д. А. Толстого і робота для графа Паніна. Незалежно ж від артільних робіт, крім оригінальних літографій в «Російський Художній Альбом 1861 р.»: «Три мужика, з байки Крилова» і «Не те, щоб дуже п'яний, а веселий нескінченно», виконаних їм ще до виходу з Академії, - він награвировал два офорти: «Поясний портрет швейцара при приміщенні артілі, на Невському проспекті» і «Хлопчика, що малює на стіні будинку».
У 1867 році за картини «Селянин у біді» і «Збори на церкву» визнаний академіком, потім написав ще картини: «Два перехожих», «Етюд собаки» і «Селянин-бурлака». Крім того, він багато займався уроками малювання. У 1873 році у нього стала розвиватися сухоти. Щоб поправити своє здоров'я, а разом з тим і вивчити іноземну живопис, він поїхав до Італії. Там їм були виконані: «Римська сільська сцена», «Музикант», «Цікаві близько художника», «Старий, що пропонує діаманти молодій дівчині», «Хлопчик, дістає виноград», «Внутрішність кухні», «Широка натура» та інші сцени з життя і природи Італії. Але й італійський клімат не міг зупинити фатального перебігу недуги, і 13-го липня 1876 М. П. Петров помер.
Похований на кладовищі некатолицьким Тестаччо (італ. Cimitero acattolico per gli stranieri al Testaccio) для іноземців в Римі, де поховані художники Карл Брюллов, Пімен Орлов, Свєдомські.
Бібліографія
- Савінов О. М.Н. П. Петров / / Російське мистецтво. Нариси про життя і творчість художників другої половини XIX століття / за редакцією Леонова А. І.. - М: Видавництво «Мистецтво», 1962. - Т. 1. - С. 53. - 692 с.
