Микола Степанович Рябовол: біографія

Дитинство і юність

У сім'ї станичного писаря, свого батька, Рябовол був старшим з 13 дітей. Батькові коштувало багато праці навчати свого первістка в початкових класах Катеринодарського Військового реального училища і тому кошти для продовження освіти в старших класах і в Київському Політехнічному інституті довелося добувати наймолодшому Рябовола. Але закінчити вищу школу йому так і не вдалося; нестача коштів примусив його піти з третього курсу механічного відділення та шукати постійних заробітків. У 1909 році станиця делегувала його на установчий з'їзд по споруді кооперативної Кубансько-Чорноморської залізниці. Тут він обраний в організаційний комітет і прийняв на себе клопоти з утвердження владою статуту дороги, а також з банківського фінансування підприємства і в доборі будівельно-технічного персоналу. Після успішного завершення завдання Рябовол висунутий на посаду одного з директорів правління.

Військова служба

У 1915 році його мобілізували в армію з відрядження у військово -інженерне училище, звідки з виробництвом в чин прапорщика він вийшов у саперну частину.

Політична діяльність

Після революції, в травні 1917 року, йому вдалося повернутися з Фінляндії на Кубань, де він відразу обраний головою Обласного Продовольчого Комітету, який проводив постачання не тільки Кавказької армії, а й населення прилеглих до фронту районів, підгодовуючи хлібом і решту Росію. У вересні та листопаді того ж року Рябовол обирався головою Військовий і Законодавчої Ради.

На чолі кубанської делегації Рябовол відвідував Київ, зайнятий німцями. Він мав завданням встановити з гетьманом добросусідські відносини і тим сприяти постачання козаків зброєю з величезних російських запасів, зібраних на складах Україні.

Повернувшись на Дон, Рябовол відправився у Другій Кубанський похід. 2 серпня 1918 уряд Кубані отримало можливість відновити свою роботу в Катеринодарі, де Рябовол був обраний на посаду голови Крайової Ради.

О 2 годині ночі наступного дня (14 червня за ст. Ст.), При поверненні в свій Палас-готель, Рябовол був убитий двома пострілами з револьвера. Вбивство сталося під дахом готелю; кулі потрапили ззаду в шию і в голову, смерть настала миттєво.

Злочин було скоєно на землі, що контролювалася владою Донської республіки. Численні докази вказували на участь у вбивстві деяких офіцерів Добровольчої армії, чому були й безпосередні свідки, але незважаючи на це винуватці не були виявлені, очевидно, не з вини донських слідчих органів. З відходом отамана П. М. Краснова і обранням А. П. Богаєвського між правителями Дону і штабом ген. Денікіна встановилося повну одностайність. Перед урядом Дону стало питання: чи буде доцільним вести неупереджене слідство, яке може виявити і натхненників цього терористичного акту, або краще зам'яти справу, пояснюючи браком доказів. Імовірно воно обрало другий варіант, але це рішення не змінило громадської думки, впевненого в тому, що чесний козачий політик Микола Степанович Рябовол загинув від руки вбивць, підісланих штабом ген. Денікіна, хоча ніяких вагомих доказів так і не було знайдено.

Посилання і література

• Кубанське козацтво в 1917-1920 рр.. на офіційному сайті адміністрації Краснодарського краю admkrai.kuban.ru
• Коваль Р. Нариси з історії Кубані. Микола Рябовол - голова законодавчої заради Кубані (укр.)
• Козачий словник-довідник (Каліфорнія, 1950-е): Рябовол Микола Степанович (рос.)

Комментарии

Сайт: Википедия