«Іронія зими» Ельдара Рязанова.

Сама ідея «Іронії долі» виникла з цілком реального випадку, коли одного відомого артиста точно так само помилково відправили під Новий рік в один з курортних міст країни. Ця подія і було покладено в основу сюжету.

Ельдар Олександрович, разом зі своїм другом, Микитою Богословським вирішили написати малобюджетну п`єсу в жанрі різдвяної історії для театру, де буде задіяна мінімальна кількість акторів і мінімум декорацій. Тільки набагато пізніше, Ельдар Олександрович вирішив зняти фільм за цією п`єсою. Зйомки проходили дуже непросто: складно було підібрати підходящий акторський склад, вибрати майданчики для зйомок. Але ось, нарешті-то все вирішилося і навіть чиновники з Держкіно перестали вставляти палиці в колеса.

Знімальна група виїжджає для роботи в Ленінград - нинішній Петербург, і тут їх знову чекає несподіваний сюрприз. Справа в тому, що за задумом режисера, у фільмі мало бути багато натурних зйомок на тлі засніжених міських пейзажів. Для цього спеціально дочекалися середини зими. Приїжджають. А снігу-то й немає. Чекають день, другий, третій. Знімають все, що можуть у павільйоні. Апаратура простоює. Час, відведений для зйомки, закінчується, а снігу нема.

- Це була кривава історія. - сказав якось сам Ельдар Олександрович в інтерв`ю для «Кінопанорами». - Нам би так і довелося виїхати ні з чим, або робити панорамні зйомки в павільйоні. Але тут я, на свій страх і ризик, знайшов єдино можливе на той момент рішення. Ми скупили всю вату і весь нафталін в навколишніх аптеках і заходилися «наводити новорічний антураж»: нафталін насипали тонким шаром на тротуари, ватою прикрасили ліхтарі, парапети, дерева і кущі. Вийшло цілком натурально, якщо знімати при певному світлі і на значному відстані. Правда, шпиль Адміралтейства прикрасити не вдалося - не дістали. Так він і увійшов в кадр без «снігу».

Мешканці навколишніх будинків, особливо діти, які теж з нетерпінням чекали снігу, побачивши «зиму», через вікно, приходили в захват: виносили санки, лижі, одягалися тепліше. Однак на вулиці-то була плюсова температура!

Але найбільша складність була в тому, щоб зробити імітацію снігопаду в кадрі, коли героїня Барбари Брильської йде через «засніжену» площа, похрустивая чобітками по свіжонасипаний нафталіну. Довелося зарядити «пушку» манною крупою і дрібними макаронними зірочками. Маючи певну уяви, в темряві це було схоже на дрібну «крупу».

Найбільше дивувалися і обурювалися двірники, прибираючи все це неподобство. А в одній газеті навіть з`явився гнівний фейлетон: «Не стріляйте в повітря макаронами». Зате сам фільм мав такий успіх, що вся ця історія обійшлася без серйозних наслідків для режисера. Така ось «іронія зими».

« Попередня історія Наступна історія »