Закордонні пригоди. Ігор Стравінський

Так вже склалося, що більшість забавних випадків з життя великого російського композитора, диригента та піаніста Ігоря Федоровича Стравінського пов`язано із закордонними поїздками.

Перебуваючи в Римі під час Першої Світової війни, композитор зав`язав знайомство з художником Пабло Пікассо. Майстер полотна подарував своєму новому знайомому його портрет власної кисті. Оскільки в той період Пікассо належав до футуристів, зображення вийшло, м`яко кажучи, своєрідним.

Через цього портрета у Стравінського на шляху додому навіть виникли проблеми з італійськими митниками: картина видалася їм підозрілою.

- Це у Вас що таке, синьйор ? Що означають ось ці гуртки і лінії? - поцікавився один з них.

- Мій портрет роботи Пікассо, - чесно відповів композитор.

Після тривалого наради митники все ж таки вирішили конфіскувати портрет: вже дуже ця мазанина скидалася на план якогось стратегічного об`єкта.

А перебуваючи у Нью-Йорку, Ігор Федорович одного разу зупинив таксі. Яке ж було його здивування, коли він побачив на табличці власне прізвище.

- А Ви випадково не родич композитора? - запитав він у водія.

- Хіба є композитор з таким прізвищем? Вперше чую. Втім, Стравінський - це прізвище власника таксі. Я ж не маю нічого спільного з музикою, моє прізвище Россіні, - пояснив таксист, ніколи не чув про свого великого однофамільця .

На вокзалі Барселони Стравінського зустрічало безліч шанувальників його музики. На тлі загального тріумфу хтось із натовпу вигукнув:

- Барселона чекає Вас з нетерпінням - тут дуже люблять вашого" Князя Ігоря "! "Вони так щиро раділи мені і так захоплювалися цією оперою, - згадував згодом композитор, - що в мене не вистачило мужності розчарувати їх, я так і не зізнався, що" Князя Ігоря " склав не я, а Бородін».

До речі, Стравінський і сам мав відмінним почуттям гумору. Як- то на прийомі в Стокгольмі, влаштованому на честь Ігоря Федоровича, його запитали, що він думає про джазовій музиці.

- Те ж саме, що і двадцять років тому, - ухильно відповів маестро.

- А як Ви ставилися до джазу двадцять років тому? - не вгамовувався співрозмовник.

- Цього я не пам`ятаю, - простодушно відповів композитор.

« Попередня історія Наступна історія »