Карл Фосслера: біографія

За основною спеціальністю Фосслера (як і більшість його учнів) був романістом. Один з найбільших німецьких довоєнних філологів в цій області, Фосслера створив двотомне дослідження «Божественної комедії» Данте і повний її переклад білим віршем, над яким працював усе життя; досліджував творчість французьких та італійських письменників.

За своїм філософським поглядам опонент позитивізму та ідеаліст, послідовник німецької «філософії життя» та Бенедетто Кроче, Фосслера був і в лінгвістиці прихильником дослідження індивідуального «стилю» письменника та колективного «духу» мови, критикував прагнення новонароджуваного структуралізму обмежитися вивченням абстрактних мовних систем. Розробляв стилістику. Багато в чому лінгвістична концепція Фосслера (мови як energeia) сходить до В. фон Гумбольдту.

Лінгвістична школа Фосслера не отримала визнання сучасників, які (зокрема, М. С. Трубецькой, Г. О. Винокур, Л . Блумфілд) критикували її за «нелінгвістичного» (постійний вихід на літературознавчі й філософські проблеми). Винятком був російський «коло Бахтіна» (М. М. Бахтін і В. Н. Волошинов), автори якого ставилися до Фосслера з повагою як до найбільшого, з їхньої точки зору, представнику європейської лінгвістики, що пропонує «суб'єктивістською» альтернативу «абстрактного об'єктивізму» Сосюра та младограмматиков. У стилістиці Бахтін був послідовником Фосслера (а його опонент В. В. Виноградов слідував за Шарлем Баллі, представником критикованої Фосслера Женевської школи).

Роботи

• Frankreichs Kultur und Sprache, 1929 («Культура і мова Франції»)
• Sprache als Schopfung und Entwicklung, 1905; («Мова як створення і розвиток»)
• Positivismus und Idealismus in der Sprachwissenschaft, 1904 (« Позитивізм та ідеалізм у мовознавстві »)

Комментарии

Сайт: Википедия