Павло Миколайович Яблочков: биография

30 січня 1880 в Санкт-Петербурзі пройшло перше установче зібрання Електротехнічного (VI) відділу РТО, на якому П. Н. Яблочков був обраний заступником голови («кандидатом по голові»). З ініціативи П. Н. Яблочкова, В. Н. Чикольова, Д. А. Лачинова і А. Н. Лодигіна в 1880 році був заснований один з найстаріших російських технічних журналів «Електрика».

У тому ж 1880 Яблочков переїхав до Парижа, де почав готуватися до участі в першій Міжнародній електротехнічній виставці. Незабаром для організації виставкового стенду, присвяченого своїм винаходам, Яблочков викликав у Париж деяких співробітників своєї фірми. У їх числі був російський винахідник, творець електричної дугового зварювання Микола Миколайович Бенардос, з яким Яблочков познайомився ще в 1876 році. Для підготовки експозиції Яблочкова була використана електротехнічна експериментальна лабораторія при журналі «Електісьен».

Виставка, яка відкрилася 1 серпня 1881, показала, що свічка Яблочкова та його система освітлення почали втрачати своє значення. Хоча винаходи Яблочкова отримали високу оцінку і були визнані постановою Міжнародного журі поза конкурсом, сама виставка стала тріумфом лампи розжарювання, яка могла горіти 800-1000 годин без заміни. Її можна було багато разів запалювати, гасити і знову запалювати. До того ж вона була і економічніше свічки. Все це вплинуло на подальшу роботу Павла Миколайовича і з цього часу він цілком переключився на створення потужного і економічного хімічного джерела струму. У ряді схем хімічних джерел струму Яблочков вперше запропонував для поділу катодного і анодного простору дерев'яні сепаратори. Згодом такі сепаратори знайшли широке застосування в конструкціях свинцевих акумуляторів.

Роботи з хімічними джерелами струму опинилися не тільки маловивченими, а й небезпечними для життя. Проводячи експерименти з хлором, Павло Миколайович спалив себе слизову оболонку легень і з тих пір став задихатися, у нього, до того ж, почали пухнути ноги.

Яблочков брав участь у роботі першого Міжнародного конгресу електриків, що проходив в 1881 році в Парижі. За участь у виставці та конгресі він був нагороджений французьким орденом Почесного легіону.

Останні роки життя

Вся діяльність П. Н. Яблочкова в Парижі проходила в проміжках між поїздками до Росії. У грудні 1892 року вчений остаточно повертається на батьківщину. Він привозить всі свої закордонні патенти № 112024, 115703 і 120684, заплативши за них викуп у мільйон рублів - все своє майно. Однак Петербург його зустрів холодно, точно його ім'я мало кому було відомо. У Петербурзі П. Н. Яблочков сильно захворів. Відчувалися втому і наслідки від вибуху в 1884 році натровий батареї, де він ледве не загинув і переніс після цього два інсульти. Дочекавшись приїзду з Парижа його другої дружини Марії Миколаївни та сина Платона, Яблочков їде з ними в Саратовську губернію.

З Саратова Яблочкова виїхали в Аткарську повіт, де поблизу села Коліно знаходилося дісталася Павлу Миколайовичу у спадок невеличкий маєток Двоенкі. Пробувши в ньому недовго, Яблочкова попрямували в Сердобський повіт, щоб оселитися в «рідній домівці», а потім поїхати на Кавказ. Однак рідного дому в селі Петропавлівці вже не існувало, за кілька років до приїзду сюди вченого, він згорів. Довелося оселитися у старшої сестри Катерини та її чоловіка М. К. Ешлімана (Ешельман), маєток яких знаходилося в селі Іваново-Кулики (нині Ртіщевского району).