Григорій Палама: биография

Після воцаріння Іоанна Кантакузина патріарший престол посів (17 травня 1347 р.) Ісидор Вухір, один ісихастів, а Григорій Палама незабаром був обраний архієпископом солунського. Зілоти, прихильники Палеологів, перешкоджали приходу Палами, аж до захоплення Фессалонік Кантакузин в 1350 р. До цього часу Палама відвідав Афон і Лемнос. Потрапивши ж в Салоніки, він зміг утихомирити місто. Суперечка з Григорій не припинявся, так що в травні-червні і в липні 1351 були скликані два собори, які засудили його супротивника Никифора Григору й проголосили Палами «захисником благочестя».

Відправившись до Константинополя в 1354 р. для того, щоб виступити посередником між Кантакузен та Іоанном Палеологом, Палама був полонений турецькими піратами, які тримали його в полоні близько року, поки не отримали від сербів шуканий викуп за його звільнення. Полон свій він визнав доречним нагодою для проповіді істини туркам, що й намагався робити, як видно з Послання солунського церкви, а також за двома текстів Співбесід з представниками з числа турків. Палама вважав, що греки негайно повинні приступати до звернення турків у християнство.

Після звільнення від турків і повернення в Салоніки свт. Григорій продовжив пастирську діяльність у своїй єпархії до 1359 р. або, згідно з новою датування, до 1357 Там його учнем і колегою став Микола Кавасила. Убитий однієї зі своїх давніх хвороб, які час від часу турбували його, святитель Григорій помер 14 листопада 1364 у віці 63 років (або 61 року). Останні слова його були: «До висот!». Спочатку його прославили як місцевошанованих святих в Солуні, але незабаром в 1368 р. соборним рішенням він був офіційно вписаний в календар Святої Софії патріархом Філофея Коккін, який також склав його похвальне житіє і службу) у лику святителя, бо Григорій Палама ще за життя сподобився одкровень і мав дар зцілення. Мощі святителя Григорія були покладені в кафедральному храмі Святої Софії в Солуні. Після захоплення міста турками та обіг храму в мечеть мощі Григорія Палами були спочатку перенесені в Солунський монастир Влатадон а потім у митрополичій собор міста. З 1890 року вони зберігаються в новому кафедральному соборі міста, освяченому в 1914 році в ім'я цього святого.

Полеміка з Варлаамом

Афонські ченці були вкрай схвильовані нападками Варлаама і звернулися до одного з видатних візантійських подвижників і вчених - Григорію Палама з проханням поговорити з Варлаамом і переконати його припинити словесні і письмові на них нападки і не ображати святих мужів, що почитали божественний вогонь.

Можна виділити кілька тез, які викликали поступове розбіжність святителя Григорія та Варлаама:

(1) Теза Варлаама: Знання Одно. Не можна ділити знання на Божественне і людське, як здоров'я, що подається Богом і лікарем, ділити не можна. Філософія так само необхідна для християн, як Писання.

Заперечення Палами: лікарі не можуть воскрешати мертвих, а Бог може. Зовнішнє знання зовсім відмінне від істинного і духовного знання, неможливо «від [зовнішнього знання] навчитися чогось вірному про Бога». При цьому між зовнішнім і духовним знанням існує не тільки відмінність, а й протиріччя: «воно налаштоване вороже по відношенню до істинного і духовному знання ». Коли мудрість світу служить Божественної мудрості, вони становлять єдине дерево, перша мудрість приносить листя, друга плоди. Божа мудрість починається з блага за рахунок чистоти життя, а також з істинного ведення сущих, яке відбувається не від навчання, а від чистоти. «Якщо ти без чистоти, хоч би й вивчив від Адама до кінця світу всю природну філософію, ти будеш дурнем, а то й гірше, а не мудрецем».