Патріарх Кирило: биография

З 1971 року - представник Московського Патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві.

26 грудня 1974 у віці 28 років стає ректором ленінградських духовних Академії і Семінарії. У цей час він створив при них спеціальний регентський клас для дівчат і ввів в семінарії уроки фізкультури.

З 7 червня 1975 голова єпархіальної ради Ленінградської митрополії.

З грудня 1975 року - член Центрального комітету та виконкому Всесвітньої ради церков, з 1975 року член комісії «Віра і устрій» Всесвітньої ради церков, з 3 березня 1976 член Синодальної комісії з питань християнської єдності та міжцерковних стосунків.

Єпископство

14 березня 1976 хіротонізований на єпископа Виборзького, вікарія Ленінградської єпархії. Свячення у Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври скоїли митрополити: Ленінградський Никодим (Ротов), Київський Філарет (Денисенко), Тульський Ювеналій (Поярков); архієпископ Дмитровський Володимир, єпископи: Пензенський Мелхиседек, Тихвинський Мелітон, Курський Хризостом.

З листопада 1976 року по жовтень 1978 ніс послух заступника Патріаршого екзарха Західної Європи митрополита Никодима (Ротова).

У 1977 році возведений у сан архієпископа.

12 жовтня 1978 звільнений з посади Заступника Патріаршого Екзарха Західної Європи і призначений керуючий патріаршими парафіями у Фінляндії.

У 1978 році призначений заступником голови Відділу зовнішніх церковних зносин.

У 1980 році поставив підпис під рішенням Всесвітньої ради церков про засудження радянського уряду за вторгнення в Афганістан. Цей крок у подальшому став однією з причин для його перекладу з Ленінграда в Смоленську єпархію.

З 1983 року викладач в аспірантурі при Московській Духовній Академії.

З 26 грудня 1984 року - архієпископ Смоленський і Вяземський; звільнений з посади ректора ленінградських духовних Академії і Семінарії.

У квітні 1989 року був змінений титул на "Смоленський і Калінінградський».

14 листопада 1989 був призначений Головою Відділу зовнішніх церковних зносин Московської Патріархії, постійним членом Священного Синоду за посадою.

З 1990 року - голова комісії Священного Синоду з відродження релігійно-морального виховання та благодійності, член Синодальної біблійної комісії.

25 лютого 1991 возведений у сан митрополита.

З 1993 року - співголова, з 1995 року - заступник Глави Всесвітнього Російського Народного Собору. З 1994 року почесний президент Всесвітньої конференціїРелігія і світ. З 26 лютого 1994 року - член Синодальної богословської комісії.

У 1995-2000 роках голова Синодальної робочої групи з вироблення концепції Російської православної церкви з питань церковно-державних відносин і проблем сучасного суспільства; під його керівництвом розроблено Основи соціальної концепції Російської православної церкви, прийняті в 2000 році Ювілейним Архієрейським Собором.

З 1994 року веде духовно-просвітницьку програму «Слово пастиря» на Першому каналі, яку продовжує і по обрання на Патріарший престол.

Патріарший місцеблюститель

6 грудня 2008, на наступний день після кончини Патріарха Алексія II, на засіданні Священного Синоду під головуванням митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Володимира (Котлярова) таємним голосуванням було скоєно його обрання Патріаршим Місцеблюстителем.