Антонін Ладинського: біографія

Біографія

Народився в селі Загальна Поле (або Скугри) Порховского повіту Псковської губернії. Дід був священиком, а батько, Петро Семенович Ладинського, перед революцією служив справником Новоржевському повіту. Закінчив Псковську гімназію і вступив у 1915 році на юридичний факультет Петербурзького університету. Проте закінчити навчання молодому Ладинського не вдалося, оскільки після закінчення 1-го курсу він в 1916 році був призваний в армію, де встиг до Лютневої революції пройти школу прапорщиків у Петергофі.

Білий офіцер

На запитання «За білих або за червоних?» Ладинського відповідав «За білих, але не тому, що ненавиджу простих людей, а тому, що люблю звичний уклад життя», тому в громадянській війні воював у складі Добровольчої армії Денікіна. Після поразки Збройних Сил Півдня Росії важко поранений поручник вже армії Врангеля, Ладинського евакуйований у 1920 році з Криму до госпіталю в Олександрії. З Єгипту в 1924 році перебрався до Парижа.

В еміграції

У Франції намагався продовжувати навчання в університеті, але через вкрай важке фінансове становище змушений був його залишити. Працював у періодичних виданнях російської еміграції. Разом з Володимиром Смоленським, Юрієм Софієв і Борисом Поплавським організував в 1925 році Союз молодих поетів і письменників. З 1926 пробує писати вірші й історичну прозу. Листувався з Буніним, який на його літературні досліди відповідав у листах так: «я дуже люблю вас і як поета і як прозаїка».

Корреспондентом газети «Останні новини» здійснив в 1936 р. поїздку до Єрусалиму, і написав про своє мандрівці книгу «Подорож до Палестини».

Наприкінці 30-х несподівано захопився соціалізмом; з 1944 - офіційний член Союзу російських патріотів. У 1946 р. прийняв радянське громадянство і став співробітником газети «Радянський патріот», що виходила у Франції.

Після заборони Союзу російських патріотів у вересні 1950 р. був висланий з Франції через різкої критики уряду і підозрілою дружби зі спецкором «Правди» Ю. А. Жуковим.

Оселився в Дрездені (НДР), де протягом 5 років чекав дозволу на в'їзд до СРСР.

У СРСР

У 1955 році, нарешті, переїхав до Москви де і закінчив 2 останніх своїх романи, розпочаті ще у Франції.

Нових віршів в СРСР вже не писав («Не стоїть» - сказав він Олексію Ейснер), однак займався перекладами з французької та слов'янських мов. Моріс Ваксмахер, складаючи для серії «Класики і сучасники» книгу перекладів Поля Елюара (на 90% його власних), включив до неї і переклади Ладинського.

У 1961 році прийнято до Спілки письменників СРСР.

Твори

Поетичні збірки

n

У своїх віршах Ладинського найчастіше обмежується розвитком однієї основної думки, представляючи її у вигляді розповіді чи роздуми. Лірика Ладинського різноманітна, причому він не тільки часто користується порівнянням і метафорою, але й будує весь вірш як притчу. Історія, подорожі і туга по Росії - ось теми поезії Ладинського, які він пов'язує з основними питаннями людського буття між минулим і сьогоденням, життям і смертю, небом і землею.

n

• Чорне та синє- Париж, 1931.
• П'ять почуттів- Париж, 1939.
• Вірші про Європу- Париж, 1937.
• Збори віршів- Москва, 2009. ISBN 978-5-98454-014-8
• Північне серце- Париж, 1934.
• Роза і чума- Париж , 1950.

Нариси

• Подорож до Палестини- Софія, 1937.

Історичні романи

• трилогія про Давній Русі (закінчена в 1960):
• У дні Каракалли(варіант під назвою15 легіонвийшов у Франції в 1937) - Москва, 1961.

Екранізації творів

• Ярославна, королева Франції (1978) - радянський фільм режисера Ігоря Масленникова .

Комментарии

Сайт: Википедия