Смішний революціонер. Володимир Ілліч Ленін

У Радянському Союзі Ленін завжди асоціювався з чимось великим, грандіозним і всенародно улюбленим. Інакше й бути не могло, оскільки на образ «дідуся Леніна» працювала вся гігантська пропагандистська машина СРСР. Проте яким би геніальним і харизматичним не був вождь світового пролетаріату, на суворого революціонера зовні він не дуже схожий. Про це красномовно свідчить одна кумедна історія.

Радянські пропагандисти регулярно за завданням партії їздили в якісь богом забуті села африканських країн демонструвати кіно. Проходили сеанси наступним чином: на розтягнутій простирадлі йшов фільм про Радянський Союз, а пропагандист перекладав сенс звучали слів на мову місцевих аборигенів.

І ось одного разу якийсь пропагандист привіз в якесь село популярний вітчизняний фільм під назвою «Ленін у Жовтні», в якому Володимира Ілліча зіграв актор Щукін.

Публіка розсілася по місцях, затріщав проектор, на імпровізованому екрані з`явилося зображення. Однак відразу ж позначилася дивина: як тільки в кадрі з`являвся Ленін, публіка починала несамовито реготати. Глядачі сміялися від щирого серця, що б Володимир Ілліч не робив. Подібна реакція дуже сильно спантеличила пропагандиста.

Однак після сеансу феномен був пояснений. Виявилося, що публіка, нічого не підозрювала про велич Ілліча, прийняла нашого «дідуся Леніна» за комедійного персонажа. Власне, тубільці були не винні - інтенсивно розмахували руками низькорослий лисий чоловік дійсно в їх розумінні мало відрізнявся від Чарлі Чапліна і Луї де Фінес.

« Попередня історія Наступна історія »