Царський обід. Іван Крилов

Іван Андрійович Крилов був не тільки великим російським байкарем, але і, як жартували його друзі, великим їдців. При цьому гурманства зовсім не відрізнявся і був повністю байдужий як до екзотичних страв, так і до красного сервіруванні столу. Тим часом, спостерігати подібну сервіровку йому доводилося часто - імператорська родина дуже прихильним до відомого байкаря, і він постійно отримував найвищі запрошення на обіди до самої цариці. Тільки ходив туди без жодного задоволення і царських кухарів вважав мало не збоченцями.

Одного разу після такого обіду він заїхав до одного і, радісно уплітаючи поданий вечерю, багатослівно скаржився, не пропускаючи жодної подробиці:

- Вірно, ви, друже мій, дивуєтеся, що я від імператорського столу до вас з таким апетитом прибув! А нічого дивного тут і ні! От ви уявіть тільки, Семен Петрович, заходжу я в залу - для очей-то радість одна, оздоблення багатюще, сервіровано все на золоті, здавалося б, і годуватимуть від пуза ... Так ні ж! Подали супчик. Заглядаю в тарілку - на денці зелена травичка незрозуміла, морква фестончики нарізана, а більше нічого і ні! Плавають ці самі фестончики в прозорій лужице - ложок п'ять за все, їй-богу! Спочатку-то я думав, це нашого брата-літератора таким мілководдям пригощають - так ні ж! І в цариці калюжка! А бачив би ти пиріжки! Рівне волоський горіх - вкусити нічого! Я взяв пару, а камер-лакей відходити норовить. Притримав його за гудзик, взяв ще пару, есть-то хочеться! Риба, правда, хороша - форель, і приготовлена неабияк, але дрібна вся! Після риби понесли французьку погань - начебто холодцю. У студне знову трава, рідкісні шматочки дичини та обрезочкі від трюфелів. Не інакше кухаря залишків від минулого обіду туди напхали - ну не вірю я, що вся французька нація капость таку їсть! Але далі індичку принесли, і я, було, зрадів ... Але птах виявилася нерізаних, і вся обкладена шматочками дрібними. Ну взяв я ніжку, обгризені і мало не заплакав ... Тут цариця помітила мою смуток - бачу, показує на мене лакея. Піднесли мені знову ту індичку - і віриш, Семен Петрович, знову нерізаних! Тут у мене всередині прямо заграло, я хапаю лакея за гудзик - а ну, кажу, розріж птицю! Так от і отримав хоч шматок пристойний! Кругом ж мене всі голодні сидять, у тарілку мені косяться і заздрять... Словом, тому я і до тебе приїхав одразу після царського обіду - вже ти мене голодним не залишиш, знаю!

- їж, Іван Андрійович, вдосталь! - Розчулено сказав йому господар. - Але щось ти сумний такий? Вже адже спати натщесерце не ляжеш тепер!

- Звичайно! - Відповів Крилов. - Додому приїду, тарілочку капусти кислої умовлю, квасу прийму глечик, щоб горло не сохло, та й спати... Але царицю мені шкода, ось що! Хоч до себе її обідати клич...

Читати: Крилов Іван Андрійович біографія

« Попередня історія Наступна історія »